Я більше не хочу без Тебе...
Я більше не хочу без тебе
Вчитись у самотності та відчаю
Падати на землю і ридати
Боліти і зневажати себе
Я більше не хочу без тебе
Бути залежним і мовчати
Ховати вчинки у темряві
Нищити себе, опускати очі
Я більше не хочу без тебе
Тримати любов на ланцюгу
Боятися людей, не помічати
Чужої біди та чужих сліз
Я більше не хочу без тебе
Ображатися, страждати
Шукати без кінця дорогу
Чекати безнадійно правди
Я більше не хочу без Тебе...
Самотня Самотність
Замазура /Поетичні мініатюри/
В Поросятка забруднені ратиці,
Задоволено він верещить.
"Замазура" любить вмиватися
І "мазуритись" в ту ж саму мить.
Чинить так він, мабуть, ненавмисне
І даремно його не тривож,
Він єднає з корисним корисне
Та приємне з приємним також.
***
Ледар
Ледар хоче працювати -
Це на катастрофу схоже,
Тре' до ліжка прив'язати:
Він біду вчинити може!
***
Сова
Сова полює вдень,
Зимою, літом, в осінь...
Сова полює вдень -
На слух, на нюх, наосліп!
***
Курка
Курку важко побачити оком,
Кудкудаче вона, не мовчить...
Пташка в небі літає високо:
"Я - Орлиця!" - вар'ятка кричить!
Панін Олександр
Не закривайся в собі
Не закривайся в собі, відкрий свою душу
На фоні зачерствілих атомів і молекул існує життя
Як океан омиває тремтячу сушу
Так і ми даруємо свої ніжні відчуття
Приголомши світ, вирвися на волю
Закружляй у зорях як пухнастий сніг
Не жалкуй за прожитим, не провокуй долю
Кохати бездумно справді не гріх
Цінуй життя воно не вічне
Даруй собі щастя а не неси хрест
Навчися жить, це не щось трагічне
Тоді і справді буде все the best
Орех Владимир
І якби на те моя воля
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
Будьте люди Людьми,
Щасливими.
Будьте люди уже Людьми.
І згадавши страшнії страти,
В серці своїм
Уже пропишіть.
Так багато від вас зла вже.
Люди
Будьте же ви Людьми.
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
Будьте люди Людьми,
Щасливими...
І живіть,
І кохайте,
Й не думайте:
Що від мене залежить?
Нічого.
Світ же в наших руках.
Признайте...
Так багато на світі горя...
Люди
Станьте Людьми
Нарешті.
Лиманська Світлана
ПЕРШИЙ І ОСТАНІЙ ТАНЕЦЬ
Цей перший і останій танець,
у ньому закрутились ми.
У ньому ми поглянули у очі,
у ньому залишилися дітьми.
Так ніжно, твою руку не тримав,
ти пригорнулась до плеча.
А я тоді, вже більше не чекав,
що зараз ти залишишся моя.
Заграв мінор, а ми стояли,
так добре нам було у двох.
Перший крок, ми так ще не кохали,
і весь зал, для нас тоді замовк.
Ні ти ні я, нічого не казали,
ми дивилися і подумки мовчали.
А музика, акорди не спиня,
сьогодні ти прекрасна, сьогодні чарівна.
Не міг ті сльози я тримати у собі,
та ми крутились, наче лебеді в воді.
І ми взлітали, так високо в небеса,
і ми любили, поруч билися серця.
Навіщо нам цей танець зупиняти?
Навіщо нам самотньо відлітати?
Коли у двох ми знову розцвіли,
коли у двох ми залишилися дітьми.
Автор: Назарій Білько (Щасливий)
Білько Назарій
Знедолена...Розірвана...Свята...
Знедолена..Розірвана... Свята...
Схилила голову в останньому поклоні...
Її поля... Пшениці і жита́ ...
Чомусь так важко...Давить біль на скроні...
Розділена...На декілька частин...
Багатий світ...і бідний,мов жебрацький...
Бо вже не разом...кожен тут один...
...Згадався час,як поле було панським...
Куди не глянь і... звідусіль - кріпак,
Готовий все віддати за хлібину...
В душі-щасливий...Він в душі-козак
Життя поклав за вільну Україну...
І все було...та,мов жило село...
Та й місто вже тоді не бідувало...
...Перед її очима пронеслось,
Як тяжко із колін своїх вставала...
...І йшло життя,проходили роки...
Вона в вінку пісень своїх співала...
Молилась за майбутнії віки...
Та знов біда...і смерті знов навала...
Ридаючи над кількістю могил,
Та витираючи свої криваві сльози,
Просила Бога із останніх сил...
Але невтішними були його прогнози...
...Кругом руїни...Пил та бур'яни...
Ділили землю,щоби грошей заробити...
Неначе вже й не рідні їй сини,
Якісь чужі,ворожі її діти...
Рубали ліс...(а завтра новий день)...
Спішили щоб усе...усе продати...
І вже не чути сміху і пісень...
Лиш постріли і смертний зойк солдата...
Знедолена...Розірвана... Свята...
Гірчить у серці присмаком полину...
Така у неї доля не проста...
Знов на колінах наша Україна...
Знедолена..Розірвана... Свята...
Схилила голову в останньому поклоні...
Її поля... Пшениці і жита́ ...
Чомусь так важко...Давить біль на скроні...
Розділена...На декілька частин...
Багатий світ...і бідний,мов жебрацький...
Бо вже не разом...кожен тут один...
...Згадався час,як поле було панським...
Куди не глянь і... звідусіль - кріпак,
Готовий все віддати за хлібину...
В душі-щасливий...Він в душі-козак
Життя поклав за вільну Україну...
І все було...та,мов жило село...
Та й місто вже тоді не бідувало...
...Перед її очима пронеслось,
Як тяжко із колін своїх вставала...
...І йшло життя,проходили роки...
Вона в вінку пісень своїх співала...
Молилась за майбутнії віки...
Та знов біда...і смерті знов навала...
Ридаючи над кількістю могил,
Та витираючи свої криваві сльози,
Просила Бога із останніх сил...
Але невтішними були його прогнози...
...Кругом руїни...Пил та бур'яни...
Ділили землю,щоби грошей заробити...
Неначе вже й не рідні їй сини,
Якісь чужі,ворожі її діти...
Рубали ліс...(а завтра новий день)...
Спішили щоб усе...усе продати...
І вже не чути сміху і пісень...
Лиш постріли і смертний зойк солдата...
Знедолена...Розірвана... Свята...
Гірчить у серці присмаком полину...
Така у неї доля не проста...
Знов на колінах наша Україна...
🖤Обійми мене 🖤
Обійми мене, нічого більш не треба
Я хочу відчувати смак твого тепла.
І не прошу у тебе зірки з неба,
Тільки не спалюй спогади до тла.!
У твоїх обіймах відчуваю спокій,
І запах твій п'янить сильніше від вина.
У тебе не найдеться схожих копій,
Ти сам сказав, що я така одна..!
Тебе мені послали янголи із неба,
І Справді, зима творить чудеса.
Ти обійми, і нічого вже не треба
Звісно, якщо любов до мене ще жива?!!
Шаран Світлана
Братова зброя
Уважно слухай, слухай мене, брате,
Як кличе серце, кличе доля
Вставай на захист, брате, треба зброю брати,
Брате...
Уважно слухай, слухай, брате, ти мене
Ти маєш чітко знати - кожен ворог вмре
Ворог кожен тут загине,
Загине кожен, хто загрожує народу України.
Маєш зброю - маєш славу, маєш волю
А як волю, брате, маєш -
Горя, брате, ти не знаєш.
Лиш щастя, брате, знаєш, коли волю маєш.
Здобувати волю, брате, важко
Легше, брате, здатись?
Здобувати волю, брате, важко
Але жити на колінах - також тяжко.
Тяжко жити, брате, жити на колінах
Справа, брате, не в твоєм здоров'ї
Справа, брате, в честі, справа в зброї.
Зброя, твоя брате, тебе може захищати.
Турбуйся, брат, про зброю
Про автомат піклуйся, пікулуйся, брат.
Брате, дай йому ім'я, хай зватимуть його Василь
Вір, брате, вір лиш Василю, з ним не втрапиш в западню.
Василь тебе вртяує,брате,
Злись на вороженька,брате!
За свої землі ми готові не лиш вмирати,
За свої землі ми будемо вбивати, брате!
Коли скінчиться все це,брате
Ти будеш знати, брате
Що живий ти будеш доти, брате
Доки дружиш з автоматом.