Вірші

Я спробую

Я спробую вернутися до мови.
Скажу слова для світу так,
Як патріот.
Та навіть це віддасться мені біллю.
Та навіть це у серці заболить.

Я українка.
Спробую, напевно.
В історії змінити свій народ.
Та як сказати так відверто:
Людей не змінює ніщо.

Я інкколи себе низькою відчуваю.
І думаю, що в жилах кров Турхан.
Та потім до своєї стійкості вертаюсь.
Бо кров ніщо,
А важливіш, - душа.

Я інша.
Ні на кого я не схожа.
Хай інколи і граю,
Але я, -
Це я.
І горда,
І занадто молода.
Та й надо вже живуча
Як для цього світу.
Хай граю завжди.
Але я, -
Це я.
Щоб вижити потрібно грати ролі.

Забуваючи ніч і темряву

Забуваючи ніч і темряву,
Не шукаючи той сальвет.
Умираючи...
Перед вибором...
Як покласти собі кінець?

Без любові собі нав'язаної.
І без віри у світу зміни.
Перед свічкою не запаленою.
І у совісті міцних кігтях.

Перед дзеркалом.
Перед кроком.
Їй 17.
Всього або вже.
Не тримає більше робота.
І ховається десь сельвет.

- Мамо! ... Мамо!... - кричала я,
Та ніхто мене не чув...
І не відгукнувся теж ніхто,
Коли того хотіла я так палко.
Серце рветься на кусочки,
А зібрати його нікому.
От би зараз мати пригорнула до свого
Серденька міцно-міцно
І на душі стало б зразу тепло-тепло.
Але немає більше неньки,
Нікому тепер зібрать докупи
Те серденько моє дівоче,
Що до неї все лине й лине.

Важко

Так важко говорити про те,
Чого давно не відчувала.
Так важко розуміти те,
Чого давно не розуміла.
Так важко поринути в ті почуття,
Але без сумніву і страху.
Все навкруги здається фальшем, маскарадом,
Де кожен носить свою маску.
Так хочеться відчути щирість,
Побачити в очах палке кохання,
Без довгих роздумів полинуть
В обіймів твоїх бажання.
Але ніяк я не наважусь, бо
Все навкруги здається фальшем, маскарадом,
Де кожен носить свою маску.

Просто мовчати

Давай просто мовчати.
Мовчати разом у тиші.
Дивитися одне одному у вічі
і мовби ними промовляти
як палко хочемо кохати.

Ти мій, а я твоя

Ти мій, а я твоя.
І так буде повік життя.
Не втомлюся казати я тобі
Як щиро й палко полюбила,
Як серце рве від почуттів ,
Як щебече голос при розмові
І як втратити боюся
Тебе одного й більш нікого.

Хвилюєш

Ти більше не та єдина, ти низько як сонце у пізню годину
Ти більше не половина, ти менше всього, що створила людина
Ти не самостійна, твої думки - вже чиясь картина
І ти знову стаєш не щира, і знову забула як впала з вершини

Я можу сказати, що робить з тварини людину,
Це йти тільки прямо, на зустріч щасливій годині,
Це мати ту віру яка не схитнеться від зливи,
Це цілувати того, з ким готова бути щаслива

Наші милі, прекрасні й тендітні
Посміхніться, в душі радість хай буде
I кожен день для вас стане привітним
I щасливішими будуть всі люди.

Ви в душі своїй світло несете
I воно так яскраво горить,
Що запалює вогник щасливий
У коханих очах просто в мить!

Хай же в лагідних ваших очах
Диво-світло ніколи не гасне!
А чутливі серця увесь час
Хай співають веснянки прекрасні!

Хай дарує вам свято весни
Hіжність, легкість, кохання чарівне!
Наші милі, прегарні жінки,
Хай збудуться всі ваші мрії!

Вам щиро бажаєм здоров'я міцного,
Надії на краще й підтримки від Бога.
Хай успіхи вас у житті не минають
I усмішки в ваших очах розквітають!