Вірші - Присвячення

Вона

★ ⋆ׂ──֢─۫─ׅ•⊱ ♡ ⊰•─۫─֢──ׂ⋆ ★
вона така чарівна
неймовірної краси
її глибокі блакитні очі
пронизують мої кістки

її прекрасна чорна сукня
так сильно личила її
що, навіть міг закохатися той,
хто наперекір не вірить в любов

вона посміхнеться
і, ти відчуваєш щось таке тепле
схоже на щастя
щось таке рідне, до болі знайоме
здається, той хто її обіймає
має крила, і до небес підлітає

її прекрасні риси обличчя, її голос
такий зацікавлений погляд
її потрібно берегти людям
берегти її ніжні руки
крім неї не бачу нікого
сподіваюся, вона буде щаслива до кінця життя свого.

присвята: Ю❤️
▫️ Olena Tymoshenko

Я дякую й пробачення прошу

Я дякую й пробачення прошу
В своєї лиш одної музи.
Знов я горю в агонії і говорю,
Що слово не полишу,
Стримаю як завжди.

Та от сказали знов мені,
Що маю я у Вас
Пробачення просити...
За те,
Що надто вірила у себе.
За те,
Що зараз...
Років ближніх шість,
Або ж чотири,
Якщо пощастить,
Не зможу йти я
До мети одної.
Що нас об'єднує з Тобою,
Моя єдина музо у житті?
Життям завдячую тобі я.
Назву Тебе
Чи матір'ю,
А чи
Султаною,
Якою і сама вже звикла бути.
Аби триматись при житті.
Аби не випить більш отрути
Жорстокості
Сьогоднішнього дня
І світу,
Що зійшов вже з глузду.
Повір, султано,
Вперше широко я знаю
Що таке війна.
І вперше це я осягаю.
Хоч думала,
Що знала вже давно.
Хоч думала,
Що Кеманкеш навчив страху.
Та страх не в тому
Що трясуться руки,
А справжній страх -
То смерті запорука.

сон

сниться сон
а в нім людина
відчуваю, що кохатиму її я цілу днину
наче вогники у моєму серці.

запалали
втратила я зір, втратила свій розум
втратила себе, нажаль себе не відчуваю
хтось чужий, панянка ця.

хто вона, така красива, але чужа, панянка ця
досить говорити! тебе не розумію
слова холодні, і не розбираю
може щось важливе, але без неї, усе знаю

в пеклі, в пеклі запалаєм
разом, в це, я звісно, усім серцем вірю
приголомшливо красива, приголомшливо чудова
тільки не кричи, коли будеш горіти знову
просто вір, і просто знай, що я завжди буду з "тобою"

Сім'я

Ви мені всього важніше
Ви для мене найрідніші
Люблю сильно люблю дуже
Інше все мені байдуже
Як бувала тяжка днина
Ви всі поруч в цю хвилину
За все вдячна, мої милі
Ви для мене особливі
люблю сильно обіймаю
я найкращу сім'ю маю
мені дуже пощастило
ви мій світ, моє світило

Автор вірша: Анна Ходіс

24.02.2022

Колись мовою кохання було простісіньке ,, я тебе люблю ,,
А зараз , як ти ? Ти тільки живи , кожен день про це Бога молю
Ти коли прокинешся , обов'язково напиши
Чи хороші тобі сни снилися , Чи спокійно спав уночі ?
Прокидаючись не забуть мені подзвонити ,
Гаси світло вночі , щоб ворожа техніка не змогла тебе погубити
Ти тільки не забувай про безпеку ,
Навіть коли я від тебе так далеко
Коли чуєш тривогу відразу іди в підвал
тільки тепленкьо вдягнися , так тато сказав
Бережи своїх рідних , і себе бережи
Бо це - найцінніше , що є у душі

Невпинно пролітає час над нами.
Біжать хвилини, дні , роки.
Та залишиться найдороче слово - "Мама",
І перші кроки , що колись зробив...

Синочку мій , завжди маленький!
Дорослішати тільки не спіши,
Послухає ще колискові хай серденько,
Для тебе,що співаю від душі...

Нехай ще кольоровим буде небо,
Хмаринки хай спускаються згори,
Лоскоче сонце щічки серед степу,
В чудес країну хай несуть вітри.

Синочку мій, ти сонечко маленьке!
Дорослішати швидко не спіши!
Потіш дитинством мамине серденько,
Поки в життя доросле полетиш...
*Анастасія Іларіонова

Я більше не хочу без Тебе...

Я більше не хочу без тебе
Вчитись у самотності та відчаю
Падати на землю і ридати
Боліти і зневажати себе

Я більше не хочу без тебе
Бути залежним і мовчати
Ховати вчинки у темряві
Нищити себе, опускати очі

Я більше не хочу без тебе
Тримати любов на ланцюгу
Боятися людей, не помічати
Чужої біди та чужих сліз

Я більше не хочу без тебе
Ображатися, страждати
Шукати без кінця дорогу
Чекати безнадійно правди

Я більше не хочу без Тебе...

Про Ковід-19

Пам'ятаю дні, що в насолоді
Проводити з легкістю було.
Так приємно було на свободі.
Прикро, що було це так давно.

Вже рік, як прикуті карантином.
Зненацька заявився він.
І ті хто захворів ковідом,
Моляться, щоб встати з колін.

Хто переміг вже не є байдужим,
А хто ні, то них уже нема..
Він не чіпає тільки дужих,
І тих хто небажає зла.

Ми чекаєм перемогу,
На цю хворобу сильний дух.
Вкладемо разом допомогу
Подолати той недуг.