Рідна моя земля
Все чуже, все не рідне
Інакша земля, інакші люди
Мрію назад повернутись туди,
Де був дім мій коханий.
Не потрібно мені великого міста
Не бажаю я великих будинків
Прагну тільки жити там,
Де чисте небо колись я мав.
Андріан Сахацький
Боляче..
Боляче намагатись собі доказати
Так ніби я не хочу тобі написати
Про те як пройшов твій день запитати
І з усмішкою на твої жарти відповідати
Боляче твою позначку «В мережі» ігнорувати
Чужою людиною тебе вважати
Поки я не можу вночі засинати
Бо про твій настрій не змогла розпитати
Боляче про свої почуття мовчати
Ніколи не розуміла чому люди не можуть просто сказати
Свої почуття відкрито показати
А не в муках невизначеності світанку чекати
Боляче на бажання серця не зважати
Навчанням, роботою пустоту займати
Кидатись від людини до людини аби щось відчути
Та знайти в них тебе не взмозі бути
Боляче радість від твоїх повідомлень придушувати
Що це не взаємно себе переконувати
Що Тобі некомфортно і ти не хочеш спілкуватись
І що пишеш лише щоб невічливим часом не здатись
Боляче що це кінець розуміти
І не в силах бути щось змінити
Помилки свої з біллю пам’ятати
І як могло б бути по іншому гадати
Не буду я тобі більше надоїдати
Про свої почуття егоїстично розповідати
Так ніби я маю право щось від тебе вимагати
Адже ти ніколи не міг нічого обіцяти….
Страшно тепер людям відкриватись
В свій побут і життя їх пускати
Адже є шанс що все може повторитись
А цей біль знову може відновитись
Червоно-чорне
Ти фанатик усього червоного,
А я винайду блідо-чорний.
Уздовж берега замість крейсера
Колихається марево човника.
Замість зопалу вирваних крилець
На руках колисаю шрами.
Це не суще, то просто видиться.
А між нами понині хмарно.
Сан-Франциско потоне у спеці,
А в Парижі насунеться злива.
Ми з тобою будь-де у безпеці,
Якщо тільки обоє щасливі
18.11.22
vogabonde
Забери
Забери з собою далеко,
Якщо тільки до мене повернешся.
Забирай і в мороз, і у спеку.
Якщо віднайдеш і усміхнешся.
Забери як масивну валізу,
Я справді не варта болю?
Сніг на грудях тягне донизу
І малює на скронях долю.
За вітри, океани і ріки
Я могла б випити знову.
Та стрибаю зі стелі на стріху
І підтримую прісні розмови.
Заплющаю знекровлені віки,
І мене пожирає пліснява.
Я знеструмлена, вимкнена, стиснута.
Я просочена згноєнним листям.
Завітай без букетів і жартів.
Ти десь чув моє справжнє ім’я —
Я для тебе синонім краси,
А для мене ти завжди «сім’я».
14.11.22
Сніговик
Прошу, не плач, мій сніговик,
Срібло розтануло, а лід зник;
Але не плач, бо твої сльози
Не впіймають навіть морози.
Не плач, не залишай одного,
Бо не обійму від лихого.
На снігу напишу картину,
Щоб ти знав, я тебе не кину.
Прошу, не плач, милий сніговик,
С ким я посміюся в цю мить?
Сніговик, не боїшся сонця?
Чи живеш в блідому колодці?
Як пограємось, як нема руки?
Як ти без очей побачиш зірки?
Я б відвів на полюс північний,
Щоб ми могли гратись вічно.
Не плач, сніговик, нині Різдво,
Та с посмішкою зустрінем його.
Не плач, ми побачимось с тобою
Наступною тихою зимою...
Золоті часи
Йде супроти століттям вітерець;
Зів'яли кинуті золоті часи.
Вони стали під туманний вінець;
Повільно летять в небуття листки.
Колись їх сяйво було золоте,
Але кожен промінь стає забутим.
Смарагд на деревах тихо росте,
Залишає сяйво самотньо в скруті.
Кольори втратить кожен з усіх нас,
Але ми всі напишем свої картини.
Коли вогонь на деревах погас,
Зрозумів, що творчість мене покине.
Пожухне листя і десятки літ,
Я розіб'юся об важкі стіні буття.
Нехай моє світло осяє весь світ,
Поки він ще не забув моє ім'я...
Вона
★ ⋆ׂ──֢─۫─ׅ•⊱ ♡ ⊰•─۫─֢──ׂ⋆ ★
вона така чарівна
неймовірної краси
її глибокі блакитні очі
пронизують мої кістки
її прекрасна чорна сукня
так сильно личила її
що, навіть міг закохатися той,
хто наперекір не вірить в любов
вона посміхнеться
і, ти відчуваєш щось таке тепле
схоже на щастя
щось таке рідне, до болі знайоме
здається, той хто її обіймає
має крила, і до небес підлітає
її прекрасні риси обличчя, її голос
такий зацікавлений погляд
її потрібно берегти людям
берегти її ніжні руки
крім неї не бачу нікого
сподіваюся, вона буде щаслива до кінця життя свого.
присвята: Ю❤️
▫️ Olena Tymoshenko
Кохай мене
кохай мене ночами, світанками і днями
кохай долонями, серцем, своїми прекрасними очима
кохай мене руками, тілом, своєю душею
кохай мене так сильно й ніжно
бо, я кохаю в сто разів сильніше
кохай мене своїм мовчанням, поглядом
кохай мене, ти ж знаєш мої звуки
кохай мене із закритими очима
бо, в темряві, виходить все інакше. не дивно
кохай мене посмішкою, губами, вітром, дощем
кохай мене як кохаєш сонце
кохай мене!
бо, можемо піти в забуття
та на завжди забути про наше спільне щасливе життя.
▫️ Olena Tymoshenko