Так ніби я не хочу тобі написати
Про те як пройшов твій день запитати
І з усмішкою на твої жарти відповідати
Боляче твою позначку «В мережі» ігнорувати
Чужою людиною тебе вважати
Поки я не можу вночі засинати
Бо про твій настрій не змогла розпитати
Боляче про свої почуття мовчати
Ніколи не розуміла чому люди не можуть просто сказати
Свої почуття відкрито показати
А не в муках невизначеності світанку чекати
Боляче на бажання серця не зважати
Навчанням, роботою пустоту займати
Кидатись від людини до людини аби щось відчути
Та знайти в них тебе не взмозі бути
Боляче радість від твоїх повідомлень придушувати
Що це не взаємно себе переконувати
Що Тобі некомфортно і ти не хочеш спілкуватись
І що пишеш лише щоб невічливим часом не здатись
Боляче що це кінець розуміти
І не в силах бути щось змінити
Помилки свої з біллю пам’ятати
І як могло б бути по іншому гадати
Не буду я тобі більше надоїдати
Про свої почуття егоїстично розповідати
Так ніби я маю право щось від тебе вимагати
Адже ти ніколи не міг нічого обіцяти….
Страшно тепер людям відкриватись
В свій побут і життя їх пускати
Адже є шанс що все може повторитись
А цей біль знову може відновитись
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись