Забутий прах
Крихкий поклик могил,
Забуті тіні, забутий прах.
Лише пам'ять чорнил
Дає жити в роках.
Пробачте за помилки,
І що стежина крива.
Теперь ви зірки,
І тямлю ваші слова.
Росоха Андрій
Дихання туману
Бродив серед дихання туману;
Вітер кидає посмішку незвану,
Листя тремтить.Я світ любив,
Бо я завжди любив один.
Моя холодна тінь на дорозі,
Тепле сонце пускає морози.
Самотньо бродить моя душа,
Але це знає лише імла...
Запальничка
Курю цигарку, і думаю лише про тебе
Як жити нам було так яскраво
Як цігарки с запальничкою було
Но немає вже у мене,той запальнички яка була така яскрава
Як тебе на ранку,коли була цигарка
Я слухаю шепіт тихого дощу
Я слухаю шепіт тихого дощу
Розквітли трояндами сизі хмари
Як промінь сонця в серце я пущу
Твої тендітні й полохливі чари
Тебе я вітром ніжним обійму
Зірками в небі я твій образ намалюю
Я всім богам оголошу війну
І пелюстками губи зацілую
Я возвеличу посмішку твою
В морській купелі заховаю сльози
Тебе прошу, на справді я молю
Не підпускай ти в душу темні грози
Не марю я тобою
Летять роки як птахи, день за днем
Чи сяє сонце, чи гуляє вітер
Життя іде, мов хмари під дощем
Де кожен день, це мить, художній витвір
Не знаю я, зустріну тебе знов
Хоча б на мить, на промені дороги
Почути б голос твій у натовпі розмов
Напитися тебе, мов з джерела вологи
Не марю я тобою, та болить
Не плачу за тобою, лиш зітхаю
Я подумки шукаю алгоритм
Що ти живеш, ти поряд, відчуваю
Спостерігач
Колиска серця завмерлого крижаного,
Тихо бродить холодний силует.
Моє старе місто, а він ходить по ньому,
І шукає мій пильний портрет.
Пустий рай, будинок привидів та льоду,
Але луна дарує мені надію.
Потрапив в пастку по-середині коридору,
А обличчя дивляться, і радіють.
Спостерігач кликав хлопчика за ним;
І блиск очей...той був кругом.
І він сказав йому голосом міцним,
Що йдуть туди, де рай за вікном.
Вибравшись від обіймів буденності,
Я запитав:"куди ж я йду?".
Він сказав:"Це твій шлях до смиренності",
Відчиняючи двері в пустоту.
Перше кохання
Холодне моє ти перше кохання
Складно так, знаєш, що мов останне.
Віра в любов, як в казках і приданнях.
Тонути у спогадах і сподіваннях,
Смак тютюну на губах залишає -
Його дурна звичка в часи ті вертає.
Забути, йти далі - не просто, сам знаєш,
І в інших очах його знов згадаєш.
А серце болить, бо грало із лезом,
Так тяжко міняти колишнє протезом.
Будь сильною, дівчинко, будь обережна-
Біль від розбитого серця безмежна.
Шелл
Позбавлю від болю
Мій друже, схоже, приходить кінець —
Смертельний затишок в цю хвилину.
Звісно, ти славний хоробрий боєць,
Але ми йдемо по загубленій стежині.
Ти очолив наш останній похід
Через борг, який змушує нас йти.
Ти не думаєш, що зникне твій слід,
Навіть якщо нема нічого, крім темноти.
Я буду захищати тебе від ворогів,
Коли не буде місця зробити крок.
Я пролию кров крізь скрегіт зубів,
Поки не пролунає тріск кісток.
Коли я програю, то тебе покину,
Бо тіні мене заберуть в неволю.
Смерть уже цілує мою спину,
Але я позбавлю тебе від болю.
Я заплямований без надії на спасіння,
Я відмовився від клятви захищать тебе,
Ох, закінчи с цим жахом без сумління,
А інакше і тебе зі мною погребе.
Все закінчено, а я пожертвую собою,
Щоб і далі дихало твоє життя.
Тримайся за цей край рукою,
Коли світ забуде моє ім'я.