Вірші

Яка ти мила, моя мила;
Яка красива й чарівна…
У тебе за плечима крила,
А у очах блищить Весна…

У тебе погляд загадковий,
Сором’язливий і щемкий …
І подих вуст твоїх бузковий
Такий духмяний, чарівний…

Прекрасний запах матіоли
П’янкий, як нота Живанші*…
І голос ніжністю віоли**
Бринить мінором у душі…

В моєму серці запалила
Вогонь бажань і теплоти.
Яка ти мила, моя мила…
Яка казково-ніжна Ти…



Живанші*- французькі парфуми
Віола** (італ. viola) — тип старовиинних струнних смичкових музичних інструментів з ладами на грифі.

Залишити про себе
слід,це так важливо,
щоб не прожити задарма
житя,
життям потрібно йти
через кропиву,
і бажано аби була жалка.
То не життя,коли не маєш
згадки,
скільки діл зробив для
себе ,для людей,
і не шукай в думках
загадки,
і скільки часу вимага
прогрес.
Шукай шляхи з гострим
камінням,
де лезом в ноги стелиться
трава,
бо тільки так ти виробиш
терпіння,
життя не йтиме як вода.
Шукай шляхи,де лице
лупитиме лозина,
а руки сіктиме дереза-
для матері ти назавжди
людина,
стій в світі твердо,як
стоїть Земля.
Не піддавайсь людській
спокусі,
іди своїм шляхом,і
бажано,щоб ноги були
босі,
а стежка обросла терном.
Бо тільки так ти виробиш
терпіння,
і хай тектиме гіркиї піт,
бо лиш ногами босими
об зле каміння,
залишиш після себе
гідний слід.

Люди як в театрах,
Лицеміри всі.
Не знімають масок,
Навіть всвому сні.
Музикою злою -
Все чарують світ.
Навіть неважливо,
Скільки їм вже літ.
І найкращі друзі
Відвернулись всі.
Всю любов перетворили -
В спогади сумні.
Десь напевно є ще серце,
Вірне,чарівне.
І всі спогади стають веселі,
А щастя чисто золоте..

Моя душа тобі не зрозуміла
Але вона відкрита! Ось заглянь!
Повір, лише тобі її відкрила
Зізнаюсь чесно, без лишніх вагань!
Ти знаєш, так легко з тобою
Я хочу про все-все розказати
Хочу поділитися своєю журбою
І всю радість тобі віддати
Бо ти мені здаєшся щирим
За що безмежно ціную тебе
Чи буде ще хтось таким милим
Чи на правильну путь наведе?
Я знаю, ти завжди врятуєш
Завжди підкажеш як бути
На обличчі посмішку малюєш
Ні! Тебе мені вже не забути!
Автор

DE LIBERTATE



Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Краєм світу, уночі,
При Господній при свічі
Хтось бреде собі самотньо
Із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
Йде лелійно, як дитя,
І жене його у спину
Сірий маятник життя, –

Щоб не вештав уночі
При Господній при свічі,
Щоб по світі не тинявся
Із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
Виє Ірод моровий,
Маятник все дужче буха,
Стогне янгол ледь живий...

А він йде і йде, хоча
Вже й не дихає свіча,
Лиш вуста дрижать гарячі:
"Янголе, не впадь з плеча."

Чому живе, і сам не знаю,
В моєму серці стільки літ
Ота стежина в нашім краї
Одним одна коло воріт.

Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?

Дощами мита-перемита,
Снігами вметена у даль.
Між круглих соняхів у літі
Мій ревний біль, мій ревний жаль.

Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?

Моя надієчко, я знаю:
Мій крик життя на цілий світ —
Ота стежина в нашім краї
Одним одна коло воріт.

Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?