Вірші

Ти моє сонце

Ти моє сонце миле,ніжне
Тебе кохаю я понад усе
З тобою жити вічно хочу
І в вирій мрій поринутись у двох
З тобою мрію я завжди

Ми різні ми це знаєм
Але є щось що нас тримає
Це коханням люди називають
Це відчуття є неповторним, щирим, ніжним

Бажаючи тільки щастя тобі
Робив що було в моїх силах
В коханні освідчувавсь тобі
Вірші присвячував тобі
Та вселив в недобрий час

Коли настали скрутні дні
Я хвилювавсь щоденно
Бо ти насітльки є важливою персоною в житті
Що я не уявляю це життя без тебе

Побачити я мрію з дня у день тебе
Та обійняти що є сили вмить
Ти так зводиш з розуму мене
що я пишу й пишу нові вірші

Навіщо гаяти наш час

Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало.
Та це не все, бо є ще шанс
Якого ми так у двох чекали.

Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало.
А скільки ще потрібно справ зробити
Що навіть чудо нам не допоможе.

Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало
Бо все трапляється у раз
Та часу як завжди в нас мало

Навіщо гаяти наш час
Його залишилось так мало.
Бо то єдиний шанс, який ми маємо
У двох прогавити не варто.

Бо то є шанс який дано на все буття
І цей сенс закладено в моє життя.
І час спливає без упинно
Нажаль якого у мене дуже мало.

Та прочитавши ці рядки,
Не знаю як відреагуєш ти.
Скажеш так, я вік щасливим буду
А скажеш ні, моє життя приречене умить

Бо в цих рядках виклав, свої
почуття, які мені покою не дають.
Про які не міг тобі слова мовить.

"Чекав тебе! Дарма! Прощай!"

Шукав тебе, чекав тебе!
Кохав тебе всі дні.
Жадав тебе, просив тебе,
А ти сказала: "Ні!"

Від слів тих серце рвало з тіла,
І душу оповила тьма.
Не знав, що ти цього хотіла,
Надіявся! Та-ба:- Дарма!

Твої слова були мені уроком,
Для мене ти була одна,
Я рухався з тобою крок за кроком,
Тепер накрила самота.

Я твоє рішення приймаю,
І не порушу спокій твій.
Як жаль, що більше не чекаю.
І не відчую дотик твій!

Я дякую тобі за щирість,
За те що не дала надій.
Мабуть візьму я з цього мудрість,
І буду рухатись до мрій.

Тобі я лиш одне бажаю:
"Безхмарне небо голубе."
Тебе назавжди відпускаю,
Знайди для себе те "одне"!

Це те чого усі жадають,
Воно даватиме тепло,
Це вислів: "Я тебе кохаю!"
Життя дає лише "воно".

І ти кохай, не відвертайся!
Життя лише розпочалось,
Вперед іди, не зупиняйся,
Зроби ти так, щоб все збулось.

Знайди перлину свого щастя,
І з рук ніколи не впускай.
Від себе лиш одне я скажу:
"Прощай! Прощай! Прощай! Прощай!"

Пробач, що так і не вдалося!

Печаль і смуток злету не дає,
І сонця бачити не хочу я,
Лиш ти є та, що крила надає,
З тобою хочеться прожити це життя!

Дивлюсь я в небо й згадую тебе,
Я в ньому бачу промені волосся,
Щоранку так хотілось бачить це,
Пробач, що так і не вдалося!

І згадуються наші перші дні,
Коли так не хотів я розлучатись,
Чекав тебе, як сядеш ти в таксі,
І сотні раз хотілось ще прощатись.

Пробач, за сльози, біль і самоту,
За те що не вдалося осягнути,
Кохати й радувати ту одну,
Яку так хочеться до себе повернути!

Пробач за гнів, який ти бачила в мені
І за не виконані обіцянки!
Пробач за ту любов, яку давав тобі
І що терпіла мої забаганки.

Ти та, що освітила шлях,
Той шлях який давав мені надію.
А я приніс коханню крах,
Тепер, я лиш про тебе мрію.

Як хочеться вернути все назад,
І дарувати всі твої бажання.
Як хочеться позбавитись образ,
Пробач за все, лиш ти моє кохання!

Я дякую своєму Батькові і Неньці
Що дали ви життя моїй сестрі Оленці
Я так люблю тебе
моя сестричко дорога
Ти вірний друг сестра моя
ти дорога для мене є людина
І знай що брат сестра одна родина

Присвячується ГЕРОЯМ АТО
Це люди нелегкої долі,
Вони борці за мир і спокій по власній волі,
Віддають найдорожче в пекельному бої,
Вони гідні звання - Народні Герої!

© Віталій Пиріг

Є в житті моєму кохана людина
І я дукую йому за Доньку і Сина
Ви є найдорожчі і кохані
В житті моєму люди
Тож бережіть коханих
Без них життя не буде

Коли прийшла весна
напоєна цвітучим ароматом,
веселим щебетом пташок,
яскравим сонцем оповита
то стрепенулась я,
підняла голову до сонця, всміхнулася
і легкою, веселою ходою
пішла дивитися дива.

А диво скрізь:
промінчик сонця блиснув над водою-
і ожила ріка
роси краплина покотилась по травинці-
ожив весь луг
вітрець веселий колихнув деревце-
і зашумів весь ліс
у мами на руках всміхнулася дитина-
і задзвенів весь світ...

Як гарно жити, дітей ростити,
любов пізнати
і не спіткнутись, не упасти,
додолу очі не опустити
Весь світ любити
і жити, жити, жити...