Вірші

Майдан - це територія свободи,
Що буде з кожним днем лише рости.
Бо не дійти з режимом цим до згоди,
Тож мусить він піти під три чорти.
Тому Майдан розширюватись буде
Й скрізь народні Ради вже прийдуть.
Та підуть вже від влади всі приблуди
Й народу керувати вже дадуть
Крим українським був сторіччя тому,
Ще козаки возили звідти сіль.
Його не можна віддати нікому,
А чорномомський здати флот в утіль.
Крим з Україною повьязан щільно,
Тож разом тільки долю нам нести.
З татарами відстоємо вже спільно
І стане вже як квітка він цвісти!
Я Патріот!
І я цим пишаюсь!
Я пишаюсь Українською нацією,
І я пишаюсь Євромайданською організацією,
Я вірю будуть в Україні ще ті часи,
Коли відступлять люті вороги,
Я вірю що кров пролита не дарма,
І через наших політиків не почнеться війна,
Я знаю,що справедливість настане ,
І Україна повстане,Сьогодні ми вже не відступим,
І будем іти до кінця,
Ми не забудемо,тих чиї колись бились серця.

Горить свіча, і плаче мати,
Куди поділося дитя?
Лягло воно лиш задрімати?
Та зупинилося життя…
«Пробач, матусю, що покинув,
Заставив плакати, прости.
Я йшов за вільну Україну!
Я лиш хотів допомогти.
Я знаю, тобі тяжко-важко
Й життя не буде вже тобі.
Та буду тут, з тобою, рідна,
У серці, ненько, назавжди.
Бо кажуть, що герої не вмирають,
Ти чуєш, мамо, я герой!
І жити буду вічно в Раю,
Ти свічку лиш постав за упокій.
Хотів я долі для країни,
Майбутнього для діточок своїх,
Щоб хоч вони не бачили руїни.
Жаль, таки не дочекався їх.
Вже час…
Тільки не плач, лебідко,
Прости мене чим завинив,
«Небесна сотня» буде стражом
вічним,
І я заступником твоїм..»
Відправилась душа на захід сонця,
Підняли ангели і понесли у Рай.
Він мав почесне право охоронця,
Він є герой, він полетів у даль…

Тільки тут Я жити зможу,
Молю тебе Я Боже...
Спаси країну ти мою,
Лиш про це, тебе прошу,
Вона ще зовсім молода,
Їй ще тільки двадцять два...
Двадцять два невинних роки,
В доброті вона жила,
І про зраду не гадала,
Все пісні вона співала,
Хороводи танцювала,
Вона зради не чекала,
Але та, прийшла...

Вірш про маму!
Мамо моя,ти найдорожча
Любила мене у дитинстві малою
Таку не слухняну
Терпіла мене

Невдалась я в тебе,
А вдалась я в тата
Двоє з сестричкою любим тебе

Доглядала ти нас,
Годувала,навчала.
ЗА ЦЕ ВСЕ ДЯКУЄМ ТОБІ,
Бо найкраща у світі матуся у нас.


ЦЕй вірш я присвячую своїй мамі яку дуже сильно люблю)))

Зелені очі-це очі кольору весни,
В них бачу я,траву яка росою
вмилась.
щовечора полонять мої сни
вони навіки в серці моїм оселились
вони зелені і чарівні
вони бездонні й дуже дивні
в ці очі я дивитимусь зрання
й тебе кохатиму щодня
в ці очі я щодня дивитись хочу
й не хочу бачити в них сльози й сум
тебе щасливою зробити можу
і я ніколи не забуду твій парфюм
твої очі вони немов кристал
з першого погляду в них я
закохався
ці очі я б будьде впізнав
я навіть вірш для тебе написав

Крик душі
Київський майдан – це не вся країна,
Чом вирішують вони долю України?
Українці ж всі ми козацького роду,
І більше за все любимо свободу.
Західна Європа, як же вас багато!
І кожен хоче ( всі віки) від України ласий шмат урвати.
Ще й американці свого носа пхають.
Там де ви – горе, біль, розруха, люди помирають!
Президент Обама і Маккейн- сенатор звикли балом править,
Тільки ваша думка нас зовсім не цікавить.
Непотрібно нам поради давати,
Розберемось ми самі в своїй хаті.
Західна Європа, ви нас не чіпайте.
Свої руки геть від України прибирайте!
МВФ і НАТО – досить виступати.
Хто дозволив вам нами керувати ? !
Не бажаємо ми жити в Євросоюзі,
Хай їдуть до вас наші « любі друзі».
Яценюк і Юля, Ярош і Турчинов,
Їдьте на свій захід з нашої країни.
Прихопіть з собою Кличка з Тягнибоком.
Без вас в Україні враз настане спокій!
Ще Шевченко кликав: « За волю вставайте!»
З рідної землі західних чужинців геть всіх виганяйте!
А Верховна Рада – « обранці» народу.
Хто дав право вам вирішувати все без нашої згоди?!
Почніть із народом бюджет наповняти,
Віддайте туди своєї пів зарплати.
Поверніть в державу все, що ви накрали,
І не треба буде у борг гроші брати.
Може уже досить на допомогу чужинців чекати,
Чи не краще буде почати працювати? !
« Янукович винний!» в Раді всі кричали,
А де ж були всі ви, чом тоді мовчали?
Чи разом з ним народ обкрадали?
А тих депутатів, що не хочуть працювати,
Треба не словами, а грішми карати ( зарплату забрати і в бюджет віддати).
А то взяли моду: нічого не роблять –( в ігри грають, журнали читають,
Один за одного кнопки натискають, бійки учиняють),
Сидять як кліщі на тілі народу.
Наші демократи звуть себе « еліта»,
За їх поведінку соромно простим людям
Перед усім білим світом!
Таку Верховну Раду треба розігнати
І ніколи їх більше до влади не пускати.
Багачі скубуться – плачуть бідні люди.
Господі! Скажи, доки в цьому світі таке лихо буде? !
Лізуть в президенти тільки товстосуми,
Чи ж будуть у них про народ наш думи?
ЗМІ постійно брешуть, війну роздувають.
Всіх бандитів і фашистів постійно захищають.
Зробили з бандитів героїв народу,
А хто вбивав на майдані – всі кінці у воду!
Конституційні права для людей зникають по волі
Російські канали заборонити!
За лікування дітей у Криму – три роки позбавлення волі
Господі Всевишній! Я тебе благаю:
Захисти просту людину й рідну мою Україну,
Що весь вік страждають!
Браття – українці! Ми ж одна родина!
Не віддамо чужинцям і бандитам рідну Україну!

Я тебе розлюбив, якось все несподівано сталось…

Я тебе розлюбив, якось все несподівано сталось…
До вчорашнього дня я ще жити без тебе не міг…
А сьогодні відчув, ніби щось у душі обірвалось;
Ніби Хтось від біди і від лиха мене застеріг…

Я сьогодні відчув, ніби серце почало щеміти,
Ніби сльози пролились в засмучену зоряну ніч…
Як яскраво та ніжно цвіли фіолетові квіти,
Що тобі дарував, як зустрілися ми віч-на-віч…

Щось гнітилось в душі, клекотіло і тихо стогнало;
Я дививсь у пітьму, світло падало десь з ліхтаря…
Вдалині, в небесах щось тривожно та сумно палало,
Відгорала мов згарище на небосхилі зоря…

Я не знаю навіщо зустрів я тебе в цьому світі
І навіщо пізнав я отруйну жагу почуттів…
Але ж як романтично несло нас обох в буйноцвітті;
У просторах небачених досі казкових світів…

Раніше ми не мали жодних таїн

Раніше ми не мали жодних таїн;
Та вчора ти вчинив, мов супостат…
Можливо ти не Авель, брат, а Каїн ?!...
Коли підняв на брата автомат ?!...