Кохання
Ще до створення світу
Сплели наші душі боги,
Ми, неначе симфонія
Й дух вечірніх феєрій.
Ми – володарі часу,
У наших очах –
Відзеркалення різних світів,
Не існує в коханні ні часу, ні міри
Ні стін та бар’єрів…
В нашій пам’яті – подвиги лицарів
Й драми закоханих дам,
Часи війн і руїн,
Відкриттів та мистецьких шедеврів…
Поціловані вічністю…
Лірика світу й життя…
Ми пройшли крізь епохи…
Кохання ж зосталось відбитком душі
На папері…
Глінчук Тетяна
Не копай іншому ями...
Жарт
Не знайдеш ліпшого
виходу,
Щоб відвернути
драму,
Будеш любити
"іншого" -
Йтимеш до храму
прямо.
"Іншому" яму
ритимеш,
Зробишся злим
і похмурим,
Хибно вчинити
вирішиш,
Звалишся
до баюри.
Споглядай, не саджай
матіоли,
Уникай багна
і пилюки,
Не копай землицю
ніколи,
Не бери
важкого у руки!
Схочеш нашкодити
"ближньому",
То не роби
нічого,
Не копай
ями іншому -
Працювати не треба
на нього!
Панін Олександр
Ти для мене...
Ти- мої зорі,
Ти мій океан
Ти - моє сонце,
І водночас туман.
Ти найгірша моя отрута
Нагорода- яка не здобута.
Ти сп'янив розум
Як той дурман,
Ти - мій таємний обман.
Навічно я в цьому полоні
Неначе щодня потопаю у найглибшому морі!
Новохатько Наталі
Для головного
Всі люди у сажі,
Немає вже чистих.
Тепер усі грязні,
Тепер усі грішні!
І дим замість легких,
І кров вже не чиста.
Земля вже не світла-
Вином вона вбита!
Немає дітей вже-
Вони вже дорослі.
Немає дорослих-
Вони наче діти.
Немає стареньких-
Вони вже на небі.
Дощем плачуть гірко:
- "Рятуйтеся діти, тікайте з планети,
Вона вже не чиста, а кров'ю залита, і в крові, як в лужі купаються "свині", що землю цю вбили, її вони з'їли, її і добили, і фаршем зробили!"
Війна тут як свято,
А люди забава.
Вмирають герої-
А свині в палатах.
Вмирають герої-
Заради забави!
Щоб свині в палатах-
Сиділи в халатах.
Й сміялись над нами,
І над бійцями,
І над землею,
Що їх захищала.
Яка вже побита-
Неначе каліка!
Стікає вся кров'ю-
В ворожих набоях.
І все ради сміху,
Все ради сенсацій,
Все ради забави-
Для свиней в палатах...
Краса
Щось давно не дає заснути,
Закриті двері, і стогін глухий.
Хотів би більш не чути,
Але він проникає, стрімкий.
Крізь всі клітини тіла,
Не закривай свої вуха,
Він лунає зсередини,
Закритий і надовго забутий.
Дозволь історію описати,
Яку приховують від тебе.
Нас небагато, щоби розказати
Ти впізнаєш руку, біля себе.
У момент, коли самотній,
Покинутий, втомлений погонею,
Розуміння приходить, погодься,
Коли готовий відкрити двері.
Я розкажу тобі про минуле,
Ми народжені у великій любові,
Для життя її сильно потребуєм,
Заспівай і ти разом зі мною.
Послухай, вже немає плач'у,
Все стихло, але ж уважніше,
Здається тембр як твій, я мовчу,
Зовсім близько, напевне мариться.
Ніколи не бачив більшої краси,
Ніж за цими дверима, всюди світло,
Хочеться знову потрапити туди,
До місця таємного, живого, непомітно.
Самотня Самотність
Життя
Сьогодні небо посміхнулось вперше
І на душі якось чарівно добре.
На світі забилось ще одне серце,
Що бореться за життя своє хоробро.
Ось тато вже прийшов, напевно, пив,
І знову в домі крик, одні сварки,
Хіба не розуміє, що і дітей, і маму болем потопив?
А небом пропливають чорні хмарки...
Десь там, у маминих руках дитятко плаче,
Бо біль в його сердечку такий нестерпний.
І мати до Бога на колінах стоїть терплячих,
І до грудей все дужче притуляє очі сплячі.
І знову жах, дитячі сльози-"Схаменися, тату,
Я ще дитина, чуєш, хочу щастя мати,
Для чого біль приносиш в хату?
Я хочу бігати, стрибати й з татом грати".
В житті дуже по-різному буває:
Хтось бореться за нього, а хтось себе вбиває.
І плаче мати, і дитина...і плаче небо...
Бо у ночі той ранок тьмяний снивсь.
І знають всі, і знає небо: навколішки благати треба,
Щоби серця усіх тягнулись лиш у вись.
Замовк у гріху
Це сталося в один момент
У день коли відкрилися спокуси
Вимішуючий агрегат забрав мене
І відірвав від слова душу
Замовк ненависно, усе змінилось
Тепер гріхи керують мною
Коли б усе це вчасно зупинилось
Я дуже хочу стати собою
Хочу кохати тебе як ніколи
І відчувати потік твого тепла
Я не можу цього зробити самому
Просто у мене забрали життя
Пробач мене, я пропустив
Погляд неймовірно очей красивих
І не почув голосу твого звук
Що лунає у просторі цегляного масиву
Я так хочу триматись, хоч трошки
На мить зрозуміти хто ми такі
Бездонна тиша засмоктує мене
Впусти себе до мене, впусти
Зроблю боляче собі, і мені шкода
Тебе теж торкається моя біда
Сльози омиють наші думки
І прощання на згадку про чудові дні.
Лише хочу сказати, любов у мені
Не закривай двері, допоможи
Дотиком до губ мене зціли
Я потонув у гріху, та не назавжди!
Майже разом
Можна себе назвати
Іменем нереальним,
Середину поміняти
Стати оригінальним.
Майже разом з тобою,
Близько, як дозволяєш.
Затиснені пуповиною
Чекання, яку перерізаєш.
На вулицю б вийти
І увімкнути в плеєрі гранж,
Забути складні моменти,
Схопити ще один шанс..