Вірші

Дор`ога

Дорога простягнулася вперед,
Трамвай промчав як метеор,
Повіз людей, задуманих планет,
Кого до раю, декого в шеол.

Я був колись малим, не так давно.
Життя здається як мяка резина.
Прожиті вчинки, і падінь ярмо,
Самотність, критика; пліч-о-пліч з ними.

Мій ворог переслідує, не відстає,
Приймає все нові обличчя.
Час іде, ріка виблискує й тече,
Тільки я, і більш нікого на зупинці.

Вечірній ліс

Вечірній ліс… Здається верховіття
Торкнеться місяць, що на тлі повис.
І пензлик неба пише зорі світлі,
Запалює вогнем порожній світ.

В’ються стежки й у темряві зникають.
Стомився грати світовий театр.
Десь за глибоким синім небокраєм
Завершується знову зорепад…

Немає слів... Немає прози
Немає ніжності в очах
Це час якогось передгроззя
Болить душа, немає втрат

Байдужий радісний світанок
І райдуга вже не така
Не знає місяць горностайок
Часоплин зник... Марні слова

* * *

І... завжди повертаємось на початок
Щоб згадати, знайти і сказати люблю
Ті місця, що залишили в нас купу згадок
Не забудуться і підуть по життю

Ми щораз починаєм з початку
Кожен день, кожна мить - новий старт
І закінчивши малювати квадрати
ми йдемо наугад

Та, буває ми згадуємо знову,
Звідки ми і чому ми прийшли
І тоді, знову згадуєм мову
Якою спілкувались батьки

Моя правда

То... Любити тебе чи ні?
Чи потрібна тобі моя правда?
Чом сьогодні не сплять солов'ї?
Я байдужа тобі, чи кохана?

Так як сонце ти сходиш в мені
Та... Обман це, чи справді початок?
Може сон, може думка та мрії
Не збагну - перемога чи втрата?

Серцебиття

Я чула крізь ночі, крізь вікна і стіни,
Крізь свої сни
Знайомий віддалений голос…
Крізь літо і осінь,
Засніжену зиму і цвіт яблуневий
Весни…

Так, наче немає дороги,
Так, наче немає границь.
Єдина
Тонка і невидима нитка
Не рветься,
Але й
Не болить.

Минають так спішно
Години…
І йде своїм темпом життя.
Я іноді чую крізь ночі,
Крізь вікна і стіни, крізь сни
Твоє серцебиття…

По ходу життя як цимбали вібрує

І знову поміж нами відстань і стіни
У вимірі тисячі кілометрів
Як задовбали ці вибрані зміни
Життєві вузли і проекти

Життєва наука по ходу стібає
Капризна мов дівка вродлива
То планку завдань що є сил підіймає
То ходить мов пава цнотлива

Закинуло знову нас в лоно природи
Оазис краси і проспекти
Зриває вже дах від прогнозу погоди
Випромінювання тіл наших спектри

По ходу життя як цимбали вібрує
Довбає щосили по нервах
Єдине що ліжко без тебе пустує
Мабуть вже є вибрана жертва

Порину у світі Морфею старого
Погрязну у снах із розпусти
Пізнаю можливо чогось ще нового
Торкнусь силіконові бюсти

Кара Кохання

Таїнства містить Духовний

Сувій:

навіть Обранцям,

не можна спитати

про долю,

«Шлейф

від парфуму»,

слід

від закоханих мрій,

Карби на серці,

стогін душевного

болю…


Сила кохання

сповнена

жахом страждань,

Рани кохання –

Не -

Ви -

Лі -

Ков -

Ні...

Демони можуть

зріктися

недобрих діянь,

Янголи здатні

поринути в дійство

гріховне.


Кара кохання –

крутосолона,

гірка,

Заздрість

спустошує

душі закоханих...

мрії...

Разом і поруч,

і руку стискає рука -

Тільки тоді

не злякають

ні пекло,

ні вирій!


Наше кохання блукає

у Всесвіті

вічно,

Зраду лікує,

полегшує

тугу

і відчай...