Нові вірші
Для головного
Всі люди у сажі,
Немає вже чистих.
Тепер усі грязні,
Тепер усі грішні!
І дим замість легких,
І кров вже не чиста.
Земля вже не світла-
Вином вона вбита!
Немає дітей вже-
Вони вже дорослі.
Немає дорослих-
Вони наче діти.
Немає стареньких-
Вони вже на небі.
Дощем плачуть гірко:
- "Рятуйтеся діти, тікайте з планети,
Вона вже не чиста, а кров'ю залита, і в крові, як в лужі купаються "свині", що землю цю вбили, її вони з'їли, її і добили, і фаршем зробили!"
Війна тут як свято,
А люди забава.
Вмирають герої-
А свині в палатах.
Вмирають герої-
Заради забави!
Щоб свині в палатах-
Сиділи в халатах.
Й сміялись над нами,
І над бійцями,
І над землею,
Що їх захищала.
Яка вже побита-
Неначе каліка!
Стікає вся кров'ю-
В ворожих набоях.
І все ради сміху,
Все ради сенсацій,
Все ради забави-
Для свиней в палатах...
Дурепа
Світ біжить- не зупиняється,
І по ньому хтось тиняєтся.
Хоче спокій віднайти,
Загубитись в пустоті.
Краще б оченьки мої-
Не дивились у твої.
Так побачила тебе-
Надурила я себе!
Краще б зовсім я не знала,
І тебе не зустрічала.
Так я дура закохалась-
Голова твоя зазналась!
Коли бачу його- плачу,
І на кого себе трачу?!
Я соромлюсь говорити,
Щоб себе не засмутити.
Він не думає про мене,
Та кому така я треба?!
З глузду з' їхавша дурепа,
Надурю сама я себе!
Світ біжить- не зупиняється,
І по ньому я тиняюся.
Хочу спокій віднайти,
І від тебе утекти!
Разом
Моє кохання має сині очі,
І в них я бачу дивний сон.
Де ми з тобою на сопілці,
Кохання пісню граєм в унісон-
Разом.
Моє кохання має довгі вії,
І в них я бачу густий ліс.
Де ми тримаючись за руки,
Кохати вчимось в унісон-
Разом.
Моє кохання має чорні брови,
І в них я бачу грізні блискавки.
Де на небесному просторі,
Коханням зітремо їх в унісон-
Разом.
Моє кохання дуже дивне,
Його я бачу у ві сні.
І прокидатись не охота,
Коли ви поруч, в унісон-
Разом.
Мавка
Карі очі, темне довге волосся,
Привернули увагу мою.
Може бачу я зовсім не дівку-
А казкову мавку лісну?
Її сміх дзвенить наче чари,
Що зробила зі мною ти?
Напустила на мене хмари-
І тепер ти потрібна мені.
А я хочу від тебе тікати-
Та не можу чогось піти.
І в думках я знаю то чари-
Та не можу вже відректись.
Ти в думках, ти в повітрі,
Ти в листях, що повільно падають вниз.
Всюди бачу твоє обличчя,
А у річці красу не земну.
Може знаю я зовсім не дівку-
А казкову мавку лісну?
Присвячується подрузі Анастасії Н.
Шрам
Бува не можу стримати я сліз,
І серце крається, штормить...
Тече по венах сильна злість,
І душить мене ще сильніш!
Неначе терен мене обвива:
На привкус злість- вона гірка,
І ти кричиш, тобі болить,
І голова твоя тріщить!
А ти вдихаєш раз за разом,
Повітря чисте видихаєш-
І душу свою ти звільняєш.
І з часом біль уходить сам,
Але на серці в тебе шрам.