Нові вірші
Чорний та білий янгол
Пливу за течією, за першим враженням і рішенням,
За першим спогадом і віщим сном...
Можливо, правда думки була вкрадена
тим темним янголом, що йде з нами слідом...
Можливо і думки навіяв білий янгол,
Що береже, охороняє на шляху.
Тяжко збагнути те, що моє серце й розум каже,
Я то стою й чекаю, то біжу...
Де ж твої світлі, янголе, поради?
Або не чую, або ти мовчиш.
Я день за днем шукаю тої правди,
А хтось говорить: « Та ти що, облиш»!
І сходжу в котрий раз я на узбіччя,
І прислухаюсь, голос мій мовчить,
Вдивляюсь добре у людські обличчя,
Чекаю якусь мить, душа тремтить...
(2009)
Глінчук Тетяна
Раннє сонце
В моїх словах ще грає раннє сонце,
Хоч тихий відчай п’є серце моє.
А в когось душі олово чи стронцій,
А хтось серцям свій ладан віддає.
Нехай слова у часі забарились
І не тверді, і не міцні, як сталь.
Там моє небо, там душевна сила,
Куди не добирається печаль.
В моїх словах ще грає раннє сонце,
Мої думки ще гріє теплий плед.
Якщо є віра, то стерня не коле.
В ній сила, твердість і духовний злет!
Вечірній ліс
Вечірній ліс… Здається верховіття
Торкнеться місяць, що на тлі повис.
І пензлик неба пише зорі світлі,
Запалює вогнем порожній світ.
В’ються стежки й у темряві зникають.
Стомився грати світовий театр.
Десь за глибоким синім небокраєм
Завершується знову зорепад…
Серцебиття
Я чула крізь ночі, крізь вікна і стіни,
Крізь свої сни
Знайомий віддалений голос…
Крізь літо і осінь,
Засніжену зиму і цвіт яблуневий
Весни…
Так, наче немає дороги,
Так, наче немає границь.
Єдина
Тонка і невидима нитка
Не рветься,
Але й
Не болить.
Минають так спішно
Години…
І йде своїм темпом життя.
Я іноді чую крізь ночі,
Крізь вікна і стіни, крізь сни
Твоє серцебиття…
Кохання
Ще до створення світу
Сплели наші душі боги,
Ми, неначе симфонія
Й дух вечірніх феєрій.
Ми – володарі часу,
У наших очах –
Відзеркалення різних світів,
Не існує в коханні ні часу, ні міри
Ні стін та бар’єрів…
В нашій пам’яті – подвиги лицарів
Й драми закоханих дам,
Часи війн і руїн,
Відкриттів та мистецьких шедеврів…
Поціловані вічністю…
Лірика світу й життя…
Ми пройшли крізь епохи…
Кохання ж зосталось відбитком душі
На папері…