Вірші

Спогад

День.Тишина і ти сидиш сама
І думаєш чому все так
Чому неможливо
Повернути часи назад
Де ми такі щасливі і молоді
Де наше безтурботне літо
Де наші п'яні ночі
Де нові знайомства
Де те щастя що було...де...

Ох ці люди бунтарі
Так звані революціонери
Душать Україну у журбі
Заможні мільйонери

Майбутнє знають наперед
Бо вони його планують
Народу все це поперек
Журяться, бідують

А тим глобальним маскарадом
Затьмарять розум нанівець
Завершать пафосним парадом
Піднімуть гордо прапорець

Народ ділять на три класи
У них усе просто є ким вибирати
Рятує те що до стіни не можуть приставляти
Так як колись за якусь підозру розстріляти

Так загалом вигляд мають класи
Бідних на фронт убивати
Середній дома вітчизну шанувати
Вищий ними всіма керувати

Кругом біда
А війну ведуть обманом
І журбу людську
Заплакують стаканом

Розхристаний вітром цвіте абрикос...

Розхристаний вітром цвіте абрикос,
Завжди прохолодно в цю пору на жаль,
Все мариться теплих країв відголос,
Весна за вікном й не прикрита печаль.

Безлюдна красуня лунає, як сон,
Як ніби то мимо проходить вона,
Цвіте абрикос взявши вітер в полон,
Де ж люди поділись, на дворі весна.

Очі

Без слів уміють говорити,
Кричати голосно від щастя,
Вони заплачуть від напасті,
Не можуть очі одурити.

Вони завжди говорять правду,
ЇЇ почути можна в тиші,
В них відгукнеться біль від зради
Крізь вираз почуттів найглибший.

Читайте очі, ніби книгу,
Що там приховано у серці,
В них сподівання на відлигу,
В очах всі помисли відверті.

Сила підкорила

Згоріло те, що не горіло.
Я не любив та закохався!
Воно спочатку довго тліло,
А я як дурень сперечався.

Бо не вірив в ту любов,
Що в фільмах трактували.
Актори маски надягали знов
Та в роль, ніяк не попадали.

Бо не відчував я ту любов,
Що в книгах описали.
Як від того оживала в інших кров,
Але цим мою не зігрівали.

На щастя я зустрів її та полюбив,
Вона мене взаємного навчила.
В житті я вперше так ожив,
Тим повітрям яким мене любила.

Плекали, пестили, любили.
В серці влучні почуття.
В глибину душі так влучно били,
І залишились там на все життя.

Потрапивши туди вони не тануть,
Не з горять, не щезнуть, не зів'януть.
Ні які сили не в силах відібрати,
Того як міцно навчився я кохати!

Час

І знову мерехтіння дня і ночі,
Швидкість часу нам не зупинить.
А ми до всього так охочі,
До всього серденько тремтить.

А часу того, завжди обмаль.
Все дужче він летить.
Коли вже його буде вдосталь?
Щоб встигнуть, все своє здійснить.

''А в чому щастя?"
Ти себе спитаєш,
Чи знаєш ти як його віднайти?
Безмежне кохання,красиве убрання
Чи може літні вечори?
Великі гроші,ліс і річка
Які це різні поняття...
Я тихо йшла...
Небо як стрічка...
І вітер вуха затуляв...
Легенько шепотіла річка...
А я все йшла ...
Тихенько йшла...

Колискова

Чи не принесеш мені якось,
Ночі пізньої той цвіт,
На нім бажання загадаю,
Поки спить в долонях світ

Може, якось ти почуєш,
Тихий шепіт - небесний спів
Там, де зорі прошепочуть,
"Солодких, дивних тобі снів"

А ранок щастям же примчиться,
І буде мрія з ним твоя
Та, що хай тобі присниться,
Засинай, моє маля.

Присвячую кожній сім'ї і кожній дитині, ми живем в непростий час, але це "час" і він невпинний, особливо біля діток, дуже швидко вони ростуть.
А також, присвячую ці слова бажаному майбутньому.