Вірші

Про своє

В твоїх очах я бачу океан
Там все таємне і тендітне тане
Там вихор мрій летить як ураган
І геть усе там бездоганне

Я там ховаю всю мою печаль
Моя любов до тебе вічна
Тебе б у квіти увінчать
Люблю тебе, це так епічно

Я помилилась .
І не кохала.
А просто звичку мала.
Здавалось тобою захворіла
Та виявилось, що алергія.
Швидко зраділа і трішки здуріла.
Ти звичка була погана.
Вночі здавалось не спала,
Не їла не думала та помирала.
Чомусь собі все так, уявляла
А виявилось, що я з тобою, не розмовляла
Тільки думки такі мала.
Я просто навчалась
Сказали кмітлива
Головне що зараз я щаслива
Ось вона яка дилема
Треба вчасно зрозуміти
Де кохання а де проблема!

Світ змінюється...

Світ змінюється тихо за спиною...
Колись факти заповнять
Ці прогалини в житті...
І дотліває у долонях воля
За помилки й амбіції чужі.

У пошуках правди

У світі загубилась справедливість,
Правдиву суть вже втратили слова.
І люди в сьогоденні показились,
А віра стала байкою і, майже, не жива.

Кидаючи людей прагнемо правди,
Забувши принципи, ідемо в дикий світ,
Ідемо, обертаючись не завжди
І губить темрява перед проваллям слід.

Правду шукаємо, але нема нічого,
Зникають кроки, губиться життя.
Та як знайти, коли не вірять у думки глибокі,
Вбиваючи шукають без кінця?

Хто в боротьбі за правду, справедливість,
Знайдіть частинку цього у собі,
Бо можуть всі кричати про нещирість,
Бруднити залишки ще чистої душі!
(2007)

На відстані

Яка це тільки мука,
Терпіти відстань між нами.
Ти в серці моїм, єдина сполука.
Я відався тобі до не нестями.

Довгий час для нас це біль,
Ми рахуємо дні за днями.
Взаємно тебе, я покохати зумів,
Та так що ходжу до без тями.

В безпокійнім тумані міняються дні,
В небі сонце світить не так як завжди.
Я мар'ю тобою в несамовитим вогні,
Не хочу я більше чуть це слово зажди!

З побажанням - "Доброї ночі"
З теплим сном ми зустрічаємо ніч.
Як же я хочу бачити твої зелені очі,
І з думками біля тебе вже ліг.

З'єднали ми долі та щастям серця,
З неймовірною силою віддачі.
Пірнаємо разом у хвилю життя,
В океан кохання, здоров'я та вдачі.

прокинься

знов бринькне гітарна струна
ти станеш героєм казки
та той еталон наступна брехня
до чорта тобі фантастичні підказки

закриєш повіки.
і що?
знов темнота,
мов та фарба,
розлита?
та ні, вже тисячні віки
Сонце світить на нашій Землі
та от серця охололі
і скільки не було би волі
забудеш ти закони долі
ну все. доволі.

починай все поволі.

неминуче колись тай мине
прийдешнє якось пройде
незабутнє, як завжди, забудеться
а теперішнє знову не збудеться

верзу чергові нісенітниці?
що за безглузде дівчисько?
та у кожного свої обітниці
мене ж катує власне чортисько

годі. бувайте.
скоро зустрінемось.
спочатку давайте
прокинемось.

Вдумливий Лірик

Як же тяшко на душі
Неначе терном прокололи
Так хочеться напитись і піти
І йти незнаючи дороги

Знайти тебе в незнанім світі
І залишитись там уже на вік
прожити радісні й погані миті
Незнаючи в тім світі бід

Но тут прокинусь і відрию очі
Подивлюсь на робочий стіл
Там фотографія. МИ двоє
І збоку аркуш ниписаних
МОЇХ ВІРШІВ

Химерний діалог

Десь у світах

Ми прагнемо Кохання,
Ми від Кохання тікаємо…
Любов обертається на
Ненависть ,
Рай стає пеклом…

Іо Саві, Східний мислитель

***

«Ти – полонений,
ти – вояк хоробрий,
Ти на Володарку дивитися посмів
Закоханими дикими очима…
Тяжку провину спокутуєш ти
Рабом у ланцюгах,
невільником безправним…

Негідний раб, насмілився ти знов
закохано на мене подивитись…
За це страшне блюзнірство
ти помреш!

А втім я передумала:
Тебе
до мене на побачення
притягнуть…» -

«Не хочу радощів я
рабського кохання» -

«Відмовився, ну що ж,
ти можеш обирати:хх
Чи Кат,
чи Двері Старовинні,
Які ведуть в Світи
Смертельно Небезпечні…

Пішов, пішов,
Негідник непокірний,
Бунтівник зухвалий!

Тоді я залишаю
Королівство,
Зрікаюся Вінця,
Йду слідом за тобою.
Від мене не втечеш
Ніколи і нізащо!

Ми разом будемо:
Твоє
Кохання
Із моїм
Коханням
Об’єднаю я!"