Вірші

Дотик серця...

Дотик серця, як його відчути...
Непомітна магія стосунків.
Почуття літали на батуті
та ховались вперто за лаштунки.

В епізодах грали свої ролі,
безталанно імпровізували.
Не єдина, а окремі долі,
непомітно поряд існували.

Час минав з надією на краще,
та сміявся боляче крізь сльози.
Кинута любов напризволяще,
стукала у двері на порозі.

Чи варто час , цінувати
я правду скажу Вам одну!
Весна принесе нам літо
Зима подарує весну
Як швидко летять лелеки
у вирій , у теплі краї ?
Як швидко , осінь вплітає
холод у коси свої ?
Весняні квіти , чарівні
зів'януть у мить за вікном !
Давно вся велика родина
сиділа разом за столом !
Як рано колоситься жито
Дочка , так хутко росте ,
Вода проплива в океанах
Складним стає все просте
Так швидко заходить сонце
Годиниик дванадцять проб'є
Тримаєш маленьку додоньку
Час вроду твою тихо п'є
І в мить цього переливу
Так хочеться трохи чудес
Цінуйте ви кожну хвилину
Як скарб Богом даний з небес

Останній цвях

Забиваю останній я цвях
В ці безглузді і марні стосунки
Що тримали мене в боях
І про кого були мої думки
До кого готовий був йти
І у снах летів я щоночі
Давно згоріли мости
Мій мозок як притчу шепоче
Чомусь ти вже не моя
Немає на щирість надії
Життя розбите в ролях
А ролі розбиті на дії
Я готовий був все забуть
Почати життя з початку
Та вбила свою ти суть
І вичавила до останку
Немає в тобі душі
Полонили розум моменти
І найбільша в житті ціль
Померлі давно президенти
Не таку я бачив тебе
Не та полонила серце
Лише душу мою рве
Та що зроблена з мого реберця
Прощавай мій янгол земний
На цьому поставимо крапку
Приходитиму до тебе у сни
З зорею весняного ранку
Не шукатиму більше причин
Для змоги тебе побачити
Мої плани далі линуть
Щоб з часом тебе пробачити

Вранці

Вийшов вранці на луга
Зустрічати сонце вдалого дня,
І шумить березова дуга ,
Пізнавай нові знання.

Туман сірий навкруги
Простягнувся на землі,
В озерах тихі береги
Тануть від холодної зими.

І сонце визирає із-за лісу,
Вітер хмари жене.
Такій погоді собі я тішусь,
Бо таке пробуджує мене.

Іду замріяно в думках,
Що це все створено в для нас.
Сонце вище набирає мах,
Гомонить ранковий час.

Видно, як все живе,
Веде свій рух початку,
А я веду одне -
Лишить про себе згадку.

Дивитися в небо...

Дивитися в небо з вікна,
Що пташкою бути у клітці,
Там з місяцем грає весна,
А ніч розсипає намисто…

Там пахне повітря. Там світ.
Горять світила у тиші.
Дивитися в небо з вікна…
Де ніч зорепадами пише…

Я не знаю

Я не знаю чи бувають сни віщими
Чи існують справжні пророки
Чи стали люди злішими
Додає це питання мороки

Я не знаю що буде завтра
Чи знайдуться цілющі ліки
Я хворію тобою, це правда
І чекатиму не знаю ще скільки

Я не знаю чи ти мене любиш
І чи зможеш ти мені зрадити
Ти душу лише мою губиш
І ніхто не може завадити

Я живу тобою і мрією
Забрала ти душу і спокій
Не можливо розлучити з надією
Незважаючи на прожиті роки

Все життя промайнуло як осінь
І покрили сніги сивиною
Хто з пророків підкаже спосіб
Щоб зустрітися нам з тобою

Весна прийшла!

Весна прийшла!
Радість усім принесла.
Сакури розцвіли,
Сумним ходиш тільки ти!

Не сумуй но друже,
Усміхнись!
В чистеє небо
Подивись!

Якщо небо не підходить,
Заплющ но друже свої очі,
Послухай, як гуде весна,
Вслухайся в її слова...

Вона тобі шепоче,
Що скоро вмерти хоче.
Не буде її ще довгий час,
Адже нічого не безкінечне у нас.

Надіється прийти у другім році,
Але обіцяти не взмозі.

Чи встав наш друг
Після ось цих ось слів?
Відповідь скажіть мені!
Може він іще лежить,
А може, цей друг і є ти??

Цей вірш, я написала як домашнє завдання. Вчителька сказала, що краще б я просто видумала твір. Я згодна з тим, що вірш не "айсі", але, що дійсно краще б було просто списати з інтернету твір про весну? З цим я не згодна. А ви що думаєте?

На дворі дощ, падають печалі.
Сірий день проходить через нас,
А життя готує нові пригодницькі далі.
Хай ніякий дощ не зупиняє вас.

Стеляться світлом сонця вогні,
Новий день нам дарує.
Ти пливеш у надійним човні,
Що прямо до цілі прямує.

Знай чекають бурхливі далі,
Набирайся сили та натхнення.
Якщо будуть спроби невдалі
Жадай це як початок здійснення!