Nicky

Війна сьогодні? Це абсурд.

Декілька згорблених душ тихенько сиділи в церкві. Всі заглиблені у свої проблеми, і я одна із них. Назріває війна. Ні, вона продовжується вже 8 років на сході. Проте тепер, саме сьогодні війна вдягла свій найтемніший одяг і помчала нам назустріч. Розстрілюють міста, в яких знаходяться воєнні бази, перекривають інтернет, надворі весь час чути вибухи, літаки.
Боже, я надіюся це сон. Я прокинуся просто ЗАРАЗ, роздивлюся навколо, зрозумію що вже світає, подумаю «нічого собі, яке жахіття мені наснилося» і піду робити свої ранішні справи. Пізніше прокинеться моя сім’я і їм розповім це.
Та це не сон - реальність. Та реальність, яка не повинна була би дійти до нас. Це ми повинні вчити на уроках з історії у школі, а не стати «живими прикладами».
Надворі щодуху мчать машини, люди знімають всі свої збереження з банкомату, закупляються харчами, готують підвали. Божее я не можу чути цей звук. Звук летючих літаків чи бомб я не знаю. Я просто хочу, щоб це все перестало існувати. Увесь цей світ. Хоча б на декілька секунд не хочу чути цього гучного звуку, який доходить навіть через закриті вікна. Дякую.


Я смерті не боюся. Радше страх мій викликає, що помре весь світ. Атомні бомби – яке чудове знаряддя. Ми вивчали в школі як швидко вони можуть зруйнувати все. Точно не пам’ятаю, але здається декілька хвилин. Це вже не здається таким неможливим. ІІІ світова війна ДО БІСА не здається вже неможливою. ВСЕ вже може стати можливим.
Оо ні, знову ці звуки…
Я не боюся смерті. Втрата мого життя не здається такою великою, якщо річ іде про мою сім’ю, країну, друзів.
Боже, дай сил це витримати. Зборони мою родину, батька, матір, сестричок і братиків. Зборони мою неньку-Україну. Подари мир і здоровий глузд всім мешканцям цього прекрасного світу. Зроби так, щоб наше «завтра» було таке світле і сонячне, як і всі минулі.
Знову звуки…
Амінь

Прохання до вас : спробуйте це читати уявляючи, відпустіть свою фантазію.;)

На даний час такі сильні відчуття, такий сильний стукіт серця… Моє серце так сильно б’ється, і я відчуваю про що воно думає… Воно вже давно не пульсувало так сильно… І скоріш за все цікавиться, що таке трапилося в моєму житті, що сталося там, назовні… А ось що сталося : подих затримується, очі фокусуються, зіниці збільшуються, погляд застигає. А слова? А що з ними? Вони просто не виходять з вуст… І ти застигаєш, все застигає навколо, окрім ваших поглядів… Таке відчуття, ніби все навкруги заповільнюється, фокусуючись тільки на нього… О ні, тільки не смій усміхатися, тому що якщо я побачу твою усмішку, то ніколи вжитті не забуду цей момент. І ти … усміхнувся, а причина твоїй усмішці … я. Невже?

Сумно*

Знаєте? Так погано почувати себе не такою людиною, якою ти був раніше… Точніше : потребувати те ставлення людей до тебе, яке було раніше… Я не розумію, що в мені такого, що змусило всіх ставитися до мене, як до якоїсь жахливої тварини, чи ЩО? ЧОМУ ТАК ТРЕБА РОБИТИ??? Я дуже сумую за тими часами, коли я могла собі просто насолоджуватися життям. Любити все і всіх! Таке відчуття, ніби люди всі зговорилися зненавидіти мене! Але ж колись вони були моїми друзями! Дуже важко нищити людей, які раніше тобі були рідними… Звісно їм чогось це вдається просто…

Куди поділись всі зірки?

Куди поділись всі зірки з небес?
Можливо, заховались від людей?
Чи може хто-небудь їх вкрав,
І нагло, підло від нас відібрав!
А можливо, ми це заслужили...
Своїми вчинками зіркам поганоє робили.
Надіючись, що ніхто про вчинок не узнає:
Ми далі і далі, в брехню залізали...
Але ні, зірки все знають,
Вони все бачили, і неодмінно розкажуть!
Тоді вже нікуди тікати,
Тому що правді вийде тебе наздогнати!
Ти б краще не тікав,
А зупинився, і подумав:
Чи варта брехня твоєї чистоти,
Чи є сенс далі в пітьму лізти?

Взагалі-то, не легко бути підлітком…

Взагалі-то, не легко бути підлітком…
Дуже часто саме у цьому віці ми почуваємося самотніми, особливо, коли річ зайшла про любов. Для декого це дуже радісна тема, для декого болюча. Але ж у любому випадку важка тема для нас, підлітків.
Ти почуваєшся ніби у тобі щось хоче вирватися наружу, побачити світ, і взагалі – покинути його, але щойно ти занурюватимешся у свої мрії, тим хуже буде тобі, повір.