Вірші

Скажи мені,хто ти?
І де тебе шукати?
Може пів світу обійти?
Чи не далеко будеш ждати?
Я тихо мрія сидячи чекала свого чуда,
Цим чудом виявився ти!
Та є одна журба – розлука…
Вже тиха ніч не веселила,
Терпілось тихо в муках,
Ти моє чудо не журись,
Таке життя,така то мука.

Довершеність ліній жіночого тіла...

Довершеність ліній жіночого тіла -
То є найпрекрасніше диво із див,
Бо, певно ж, Бог знав, чого жінка хотіла,
Коли він її творив!

Повінь

Воду і горе змішати
любить захмарний Жах,
Повінню плачуть Карпати,
тонуть Карпати в сльозах.

Гнівливість стихії і кара
страшніше жахливого сна,
Дещиця - сльози людськії,
та найгіркіша вона.

Низка хвилин швидкоплинних
Небесним карає вогнем,
Кара карає невинних,
Винні живуть без проблем.

Будьте розумні, не плачте,
хибних зрікайтесь ідей,

Любі Карпати, пробачте
своїх нерозумних дітей!

"Плаче небо"

"Плаче небо" над Карпатами,
Як не плакать, не сумувать?
Коли люди з малими зарплатами,
Свої ж ліси дозволяють рубать...

Тече річенька, вже й величенька,
Наростає вода з кожним днем,
Все зруйнує вона на шляху своїм,
Тим, хто зовсім не бачив проблем.

Скільки доводів й слів було сказано,
Про збереження наших Карпат,
Не минає все безнаказано,
Ось, таким нам і є результат.

Не шануєте Ви й не цінуєте,
Ні ліси, ні річки, ні поля,
Прийде час, коли всі засумуєте...
Поверне все Вам Ваша ж Земля!

Біль

Чому так боляче мені,
Можливо за колишні помилки?
Зробивши боляче тоді,
Отримую і я тепер кілки.
У серце.
Пече чи колить, ріже, ниє,
Незнаю...наче усе тіло мліє.
Коли чекаю я кохання, відразу ж знаю, жди розчарування.
Я хочу відчувати, бачити і чути,
Усе чому і де болить - забути!
Та є людина якій боляче зробила я,
Тому це все мабуть тепер карма моя.
Байдужість - гірше "не люблю".
Я бачу в інших те про що молю,
Тебе...Та ти не чуєш....
Я знаю, що нічого не змінити,
І різні в нас з тобой світи,
Та всеодно надіюсь шлях цей зупинити,
І разом іншою дорогой йти!

Терпи і зтерпиться казали,
Ти не показуй свого гніву,
Любов то зло,воно чекає,
Та не ведись ти на то лихо,
А заборонені поступки?
Тобі прийдеться уникати!
Ти думаєш що все минеться?
Так! Тільки треба почекати!


Запамя’тай не все минеться,
Не все вирішуєтся часом,
В житті своєму не дозволь ти,
Комусь собою керувати,
Пройди все сам!
Стань на ті граблі,на які ти мав би стати!
Хіба жаліючись на життя ти можеш кимось керувати?

Гітара плакала, скрипіло піаніно;
В молекулах старе відлуння нот.
І все давно в цій залі відгриміло
Тепер сюди ведуть на ешафот.
У долі підгинаються колінки,
Оплакує бо тих, хто не пішов.
Та їм лишились лічені хвилинки
І б'ється серце й в жилах стигне кров.
Музична зала, де життя було богинею,
Де було чути ритми сольних партій
Вже за хвилину стане домовиною
Шеренга честі, проти куль компартій
І плаче скрипка, завиває ліра
І ледве-ледь виводить контрабас
У місці, де колись вінчалась віра
Тепер стріляють і тебе, і нас.
В повітрі зависає запитання
Чому у залі, тут таке святе...
Вже пахне кров'ю, а не сподіванням
Стирають цифри, відлік вже іде
Куліса впала, й замертво актори
Актори, що лиш грали у життя
На виході - у формі командори
На сцені - закривавлене взуття...

Дружній Двобій

Броненосець, Черепаха -
Два вояки найвищого фаху,
Гострі шпаги із булату,
Обидва - кандидати
В Зоряну Варту...

Найкращі претенденти,
Фехтувальники грізні,
Жахіття для злодіїв
І разом,
і нарізно!

Усім майстерність
Свою покажіть,
Двобій цей - дружній,
Важлива
кожна мить!

Вас обох сповіщають
без жарту:
Вас прийнято до
Зоряної
Варти!

Пам'ятайте:
Честь свою бороніть
завжди,
Серед бійців будете
наші
Брати!