Віршик-четвіршик. Друг.
Злий пес хотів мене вкусить зухвало,
Та жінка з усіх сил його тримала.
Я добре зрозумів у ті хвилини,
Що жінка — це найкращий друг людини!
"Плинно..."
Сумнівний голос в телефоні,
Такі ж обІцянки й слова,
Сумнівні фото у айфоні -
Вже просто кругом голова.
А ти сидиш на крАю ліжка,
Ти просто плачеш, бо болить,
Уже душевна твоя діжка
Все виливає й не терпить.
Поїхав уже другий потяг,
Забув з собою взять тебе,
А голові лиш літній протяг
І думка : «Завтра забере»!
Так пролітали дні за днями,
Так пролітали почуття,
Душа наповнилась піснями,
Щоб заглушити відчуття.
А потяг все з доріг звертає,
Не хоче забирать тебе,
Напевно, справді «хто чекає»,
Той і отримує усе.
Напевно, час – найкращий лікар,
Ну а чекати – це мета
Коли отримуєш удар,
То розумієш , це життя.
Я не ...
І сніг пройде... І квіти всі зівянуть
Пожовкне листя, опадуть садки
Моя любов до тебе не світанок
Я не згублюсь і вітром не втечу
Я не ховатимусь в час передгроззя
І в час біди тебе не омину
Я буду поруч, не зламаюсь, точно
І не покину, бо в тобі живу
якби ти знав, як сильно я люблю...
Кава
Візьму я каву з рук твоїх,
Бо ти так щиро пригощаєш.
Для тебе мило посміхнусь
І знай,завжди тебе чекаю...(Н.Воробель)
Мовчить вже муза
Мовчить моя муза, напевне померла
Чи може взяла лиш перерву
Життя закрутило ненажерливі жерла
І вщент розтрощило мов цеглу
Мовчить моя муза, лиш часом зітхає
Немає натхнення любові
Вогонь вже погас, навіть іскри немає
Не чути вже навіть і болі
Немає ні слів і думки мов з бетону
І зовсім пропала вже рима
З грудей вириваються звуки із стону
І в серці настала вже зима
Раби ми всі, бо ми німі
Біль душі мене вкриває
Навколо блазні, лимарі
А там гармата розриває
Частинки людськоі плоті
Не всі нас можуть зрозуміти
Для них ми справжні дикарі
Хтось погляд з сумом опускає
Коли здригаємся ві сні
Коли вночі ми йдем в атаку
Чи з диким криком, "приход", Град!!!
В вагонах ржуть з нас, ну іх в ср...ку
Нас зрозуміть не можуть брат
Навколо зараз сміх і діти
Хоча не тут, я зараз там
Де смерть навколо, згорівші квіти
Де піт із кров'ю пополам
Десь там блукаю я душою
Це тільки тіло серед Вас
Немає в мене ще покою
Нема мене, це мій каркас
Як хочу часом я прижати
Частинку рідноі душі
Але нема, чому радіти?
Лише зітхаю не у сні
Ця біль, печаль, по вбитим друзям
Хоча не ви, Вони живі
На нас лежить нестерпним грузом
Раби ми всі, бо ми німі
Повернися живим
Сонце заходить за обрій вершини
Вітряно, холодно в степу віднині
Скрегіт металу і взриви щоночі
Ворог від злоби зубами скрегоче
Шлях до свободи лежить крізь руіни
Браття піднялись за волю краіни
Біда мов той коршун ввірвалась в наш дім
Хлопче, благаю, повертайся живим
Знову над степом небо палає
Давно на Донбасі птах не літає
Скільки загублено юних сердець
Що вже увірвався народу терпець
Дивляться пильно очі солдата
В сутінках ночі не може він спати
Можливо комусь сниться свій дім
Хлопче, благаю, залишся живим
Знову іде арт підготовка
Давно вже поношена екіпіровка
Скільки він бачив в своім житті
Солдат захищає свій дім
Міцно стискає цевйо автомата
Щоб спали спокійно дома дівчата
Правда й відвага із ним
Бога молю повертайся живим
Захараст
Захотілось Захарасту пихнуть папіросу
Бере листя коноплі та йде до навозу
Заховався він в кущах та й в думках рахує
Ощасливить новоросів, чим чорт не жартує
Затягнувся Сашко смачно та промовив гучно
Досить бути новоросом, це вже не співзвучно
Мабуть станем малороси, адже нас й так мало
Більшість нашоі братви в ямі позгнивало
Вступим також в СНГ, ну чим не Європа
Без росіі допомоги буде нам всім ж..па
Захистим російську мову, додамо китайське
Візьмем також в лексикон ще й своє, бурятське
Будуть наші діточки мабуть самі лучші
Народили дітлахів нам жінки від чукчі
Востановимо з ЄС ми режим безвізу
Якщо нас не пустять так, шахтами полізем
Будем гризти ми вугілля в прикуску із хлібом
Що залишиться у нас віддамо талібам
Ось такі шикарні ми маєм перспективи
Залатаєм ми бухлом у бюджеті дири
Нам показує наш шлях, Вова недоросток
Тільки істинне Ху*ло вождь для малороса
Якщо дасть нам свій наказ
штопаний наш гондон
Ми захопим в той же час і Париж і Лондон
Посміхнувся Захараст, зачерпнув навоза
Будем істи кізяки вставила так доза
Воробель Настя