Тваринний світ
Білочка в лісі
горішки збирає
Бджілка у полі
мед на квітах шукає
Пташка у небі
високо літає
Соловей у саду
пісню співає
Людина у фортеці своїй
одиноко зітхає
Чому питання в голові її кружляє
чому вона не білка?
чому не збирає?
чому вона не бджілка?
чому не шукає?
чому вона не пташка?
чому не літає?
чому вона не соловей?
чому не співає?
Тому що транжира,
тому не збирає
тому що лінива
тому не шукає
тому що не мрійлива
тому не літає
тому що безрадісна
тому не співає
Наталія Кудлик
Кава
запашна, терпка та гірка
чорна, шоколадна та п’янка
булькоче в турці кава
пливе по хаті пава
вмиється, причешиться
поки кава вариться
стане пава панною
вип'є жадібними ковтками
із чашки гарячої кави
стане панна сиреною
будитиме свого смиренного
Перед мною Ти
Сьогодні я себе не впізнаю,
Ти скажеш "себе бережи"
А я? А що мені? А я і не знаю,
Куди мені далі йти?
А я? А що мені? А я і не знаю,
Навіщо перед мною Ти?
Avea Dea
Залишайся такою ж милою
Ну навіщо все про недоліки
Про іронію і про невпевненість
Про парфуми як благовонію
І доріжку що не стелиться
Не важливі твої недоліки
Якщо злюбиться значить стерпиться
Як до серця звучить симфонія
Негаразди всі перемеляться
Якщо хочеш здавайся гордою
Самовпевнена і посміхнена
Тільки сліз не ховай під ковдрою
Якщо кава, то тільки мелена
Якщо маєш сказать, запрошую
Хоч би словом чи ніжним поглядом
Ти прекрасна щоб бути ношею
Амазонка ти а не жерлиця
Посміхнись ти на зустріч викликам
Зачаруй всіх своєю вродою
Ну чому ж ти відразу зниклася
Ти чарівна є за природою
Не спіши ти давати відповідь
Не біжи до подруг за порадою
Залишайся такою ж милою
Залишайся такою ж гарною
Я - це ти
Це я, такий самий
Як і ти - молодий і старий
Люби мене, кохай, прости
Я такий самий, я - це ти.
Загляни до моєї хатинки
До примарної схованки
Скільки ж у ній самоти
Буває немаю до кого піти
Твоє серце також страждає
Самотність повільно стискає
Не жени мене, збережи
Я такий самий, я - це ти
Самотня Самотність
Чому
Чому так сумно, коли самотньо...
Чому не хочу далі йти?
Чому мене вам недостатньо?
Чому не можу підійти?
Чому болить, коли немає болю?
Чому забракло мені сил?
Чому забув Його я волю?
Чому відкинув небосхил?
Чому боюся вам сказати?
Чому я тут, не там де ви?
Чому не можу рівно стати?
Чому? Та все ж не назавжди..
А можна я втечу від метушні?
А можна я втечу від метушні, проблем і сліз?
Хоча б на трохи, не надовго
А можна я мобільний відключу?
Не хочу ні дзвінків, ні повідомлень
Не хочу більше запитань
Щось типу :Ну як ти?
У тебе все добре?
Мало хто тепер може це питання, мені щиро задати..
Ні, ні ,не ображаюсь я на вас...
Просто від цього світу ,що сповнений фальші мені усе частіше хочеться тікати...
Ліза
Про тебе
Ті почуття зведуть з розуму мене.
Не можу зрозуміти чи люблю я ,
чи просто надіюся на це.
Дивлюсь на тебе і серце б'ється, як шалене.
Думаю про тебе і усмішка мимовільна міняє обличчя.
Пишу тобі і слова самі набувають значень.
Говорю з тобою і мовби забуваю як це.
Ти надихаєш.
Даруєш крила, мрію, тепло.
Ти відчуваєш, оберігаєш.
А я все-таки люблю.