Перше кохання
Перше кохання (Із шкільного зошита)
В.
Моє ти щастя – ніжне і кирпате,
Рум"яні щічки, очі голубі,-
Я так і не наважуюсь сказати
Отих три слова головних тобі,
Хоч подумки було тих спроб багато,
Та певне знав, що цього не зроблю…
Невже самій так важко здогадатись,
Що я тебе...
Що я тебе
люблю !?
Анатолій Черняхівський
Останні акорди Весни
Послухайте! Ви чуете?
Весна, вже грає останніми акордами..
Весна, уже шепоче свої останні настанови ..
Вона нас тихо - тихо просить..
Життя, цінуйте люди кожну мить!
Бо воно повірте, швидко повз вас пролетить ..
26. 05. 21р.
Ліза
Хан
Уявленнями марень тішусь...
Моя маленька таємнице...
Моє кохання споконвік...
Я вірна лиш тобі повік.
Душею, що тенетами ліричності
Стягнула ніч її
Сильвет.
Моя Афіна
З безкінечності
Мені розкинула вельвет.
У далечі,
Що була білою,
Туманом скритою
Як міф.
І Ваш прозоро образ
Вкоханий.
На горизонті були Ви.
Дзвеніла зброя,
Долітали крики воїнів.
І попелястий жаль
Мні душу покривав.
Ви майоріли затуманені,
Неначе Хан.
А я й не дала б Вам й паші.
Ваш образ так мені укоханий,
Що не боялась Ваших же мечів.
Душа заплакала субдомінантою.,
Кипіла кров,
Бриніла мгла.
Коли халіфа тінь
Велично так
Крізь мене перейшла.
Ви зникли.
Ця жахаюча невіданність.
Я б статус Вам
З кохання не дала б.
І я упала у незвіданість,
Проткнута лезами
Всіх трьох мечей.
Забута, і Богами проклята,
Була по інший світу бік.
А наді мною 21 вік,
В своїх
Багряно-сірих шатах.
За мотивами "Інфанти" Миколи Вороного
Лиманська Світлана
Кричати
Часом буває, що зовсім не знаєш
Чи покохав чи просто шукаєш.
Часом життя не дає тобі спати
І в голові заставляє кричати
І ти в думках цілу ніч засинаєш
Може кохаєш , а може не знаєш.
Ти починаєш слухати серце
Як воно скаже , чи варто все це...
Часом є страх і невіра у все.
Голову й думки знову несе
І вже не знаєш ,що маєш робити
Думати серцем чи думкою жити...
Знаєш? багато можна сказати
Що у думках... весь час щось шукати.
Проте ти знаєш, як тільки кохаєш
В серці тепло , і Ти замовкаєш.
Ти вже не хочеш бездушно кричати.
Хочеш усе це від себе забрати
Знаєш. Не варто про це все кричати.
Справжнє кохання, любить мовчати...
Мартинюк Дмитро
Вітер
Холодний вітер тихо обіймає,
Він погляд кинув там де щось горить .
Вогонь кохання він там десь шукає,
Але боїться ,що згорить.
Холодний погляд був в його житті
Холодні руки були вже у неї .
Лиш щось горіло у душі.
Неначе зорі в темнім небі.
Холодне серце билося у нього
І вже здавалось ніби догорить...
Та знову запалало щось у грудях
Можливо це на вік ,а може і на мить.
Тиша
Вечірня тиша , шелест трав
І тільки зорі у вікні
Я так давно цього чекав
Що знов приснишся Ти мені.
Приснишся так , немов в житті
Така тендітна , добра, мила ...
І моє серце охопила
Любов не стримала в мені...
Посміхнися
Посміхнися світу ,
наче він весь твій.
Посміхнися сонцю ,
І завжди ти мрій.
Посміхнися так ,
Щоб пройшла печаль.
Доторкись його серця
Що як холодний кришталь.
Посміхайся з любов'ю
Завжди вір і знай.
Кожен раз із нею
Перешкоди минай.
Посміхайся душею
І даруй тепло.
І промінчиком щастя
Ти врятуєш його.
Ритм
Цей нескінченний ритм в її житті
І іскорки добра та позитиву
Показують що на душі тепло
І мряку заповняє світле диво.
Наплив емоцій добрих і смішних
Покаже тільки чесний шлях
І ти нарешті зрозумієш ,що це диво
Побачив раз і тільки у її очах .