Шлях
Минають дні,життя проходить...
І люди з пам’яті ідуть.
Вони любили, огортали,
Але тепер своїм життям вони живуть.
Ми любимо людину тимчасово,
А потім кажем:в тебе є свій шлях,
І в цей момент є сльози й жалість,
Бо цей душевний біль, є не на жарт
На жаль, у кожного своя дорога,
І кожен мрією піде...
Але в пам’яті минуле,
Своїм шляхом воно не йде
Колись ми мріяли,співали,
Казали дружба наша на завжди,
Але в мить все обірвалось...
І Дороги наші розійшлись.
Ми стали різними,чужими,
І в кожного проріс свій шлях.
В останній раз хочу сказати
Я не забуду нас, ти завжди будеш в моїх снах.
(Н.Воробель)
Воробель Настя
Ми потім про Вас згадаємо
Ми згадуємо найближчих за графіком
Будуємо сімейні храми
Іноді вільним трафіком
Не вистачає часу для мами
Інколи важливі друзі
Бари, концерти, тощо
Часом ми в чорній смузі
Немає часу поки що
Тай так весь час на роботі
Ще й дома одні турботи
Погрязли в справах та клопоті
Доходить часом до рвоти
Як завжди майже не маємо
Часу, любові, терпіння
Ми потім про Вас згадаємо
Попросимо благословіння
Прийдемо ми навіть з квітами
Обіймемо фото з хрестами
Гарними ми були дітями
Не знаходили часу для мами
Ми йдемо на зустріч Богу
Ми шукаємо осторонь втіхи
Втрачаємо тони сумління
Немовби життя це літо
А зрада це наше спасіння
Ми йдемо назустріч Богу
Ховаючи свої очі
Чекаємо на його допомогу
Всхлипуючи серед ночі
Ми ждемо порозуміння
Від друзів чекаєм поради
Втрачаємо наше спасіння
Оголюючи свої вади
Ми міряєм дії безглуздям
Зализуєм отрутою рани
А далі жде правосуддя
Яке приведе нас до тями
І кожен із нас воліє
Схопити творця за плечі
Та кожен грішно боліє
І щиро планує втечу
Міняємо під себе закони
Втрачаємо справжню віру
Не буде там охорони
І кожен отримає в міру
Наречена
Залиш моє серце тривога
Не приходь в затонованих снах
Все життя як грунтова дорога
Та заметених снігом полях
Забери свої руки кістляві
Сизий смуток з душі забери
Мої мрії як думи діряві
Відбувають свої номери
Помирає з терпінням надія
Тушить зрада воскреслий вогонь
Сонце зовсім погасло, не гріє
Не буває щасливий полон
Граю з смертю своє я весілля
Наречена мов квітка цвіте
Не любов а глибоке похмілля
Тамада із хрестами митець
Голова вже покрита фатою
Чорний колір як символ весни
Ми не пара тепер із тобою
Не бувають пророчими сни
Дорога життя
Життя - дорога непроста:
Нам змалку долю всі бажають
Щасливу, легку й жить до ста...
Але чи збудеться - не знають.
Проте, ми віримо і йдем
З надією, що буде поруч
Людина та, що йде праворуч,
З якою старість ми знайдем!
З роками віра не згасає,
Що є у світі та любов,
Та, про яку не кожен знає,
Про яку стільки молитов.
Крокують люди швидко в русі
По місту всі в своїх думках.
Лише дідусик і бабуся
Йдуть поруч разом у роках.
Їх постать тиха й непримітна,
Не оминули їх роки.
Йдуть, опираючись, тендітно
З ціпком й з рукою до руки.
Аж серцю любо споглядати
На цих людей, що досягли
Свою любов не розплескати
І ніжність в серці зберегти!
Чижмар Павло
Весна
Зовсім тихо і наче незграбно наближалася весна
Острівцями розтавав сніг і сходив разом з асфальтом
Оживала природа і прокидалася неначе після летаргічного сну
Це виглядало цікаво а місцями навіть прекрасно
Запах землі розмішував їдучий дим
І струмки радіючи омивали дорогу
Відступала зима залишаючи нам свій холодний грим
І сонце посміхалося підіймаючись вище рогу
Вже вкотре пролетіли в небі качки
Зеленіло засіяне житом поле
Акація точила свої колючки
Хапаючи за одежу і тримаючи в свою волю
Коти кучкуються вже котрий день
Співаючи серенади для своїх коханих
Все більше стає навкруги імпровізованих сцен
А приз переходить бажаний і рваний
До справжньої весни залишається лише один крок
Вона прийде як очікуваний всіма яскравий потяг
Її можна слухати вічно як старий і добрий рок
Зриваючи із плечей давно набридлий одяг
Блукають наші долі
Знову пустує ліжко
Літають порожні думки
Можливо це було б смішно
Та плачуть тобою рядки
Погляд летить у зорі
В прозоре синє небо
Зустрінуться наші долі
Десь там далеко далеко
Блукають вони в безодні
Цілують ніжно квіти
Всього лише ми діти Господні
Що ходимо білим світом
Блукають наші долі
Під впливом свого притяжіння
Часом ходять по колу
А часом чекають спасіння
Та в серці ти завжди поруч
Я чую як воно сильно б'ється
Тримаєш в руках мою долю
Та щиро мені смієшся
Моя ти Україно
Як тобі живеться без мене
Чи маєш ти в серці спокій
Таке ж синє небо
Такі ж ріки глибокі
Чи й справді живемо свободою
Чи й справді маємо волю
Чи й справді під небосводом
Будуємо нашу долю
Мамо моя країна
Не маю я в серці спокій
Хвилююсь за твою долю
Моя ти Україно
Я люблю тебе країно
Що знову стаю я до бою
Моє ти небо високе
Моє ти чорне море
Край ти мій неосяжний
Сиві і мудрі гори
Для когось ти недосяжний
Для інших рідні простори
Спокій тримаємо далі
Ми вірні нашій волі
Моя ти Україно
І спільна наша доля