Полиця із думок
Почистю я полицю із думок
Підуть всі ті що жили там донині
Відкину те на що вже вийшов срок
Змету і тих кого нема впомині
Закину в мусор тугу і печаль
Немає місця парі цій віднині
Сховаю десь подалі слово жаль
І підуть лісом хто тримав ніж в спині
Почистю список друзів і подруг
Чи тих хто так чомусь там звався
Залишу тих хто справді вірний друг
А не отой що тільки користався
Летять у вирій і ті почуття
І люди ті що собою мозг травили
Немає більше книги небуття
Не буде й тих хто були колись так милі
Помашу я рукою слову біль
Оставила вона в душі глубоку рану
Оставлю поряд тільки свою ціль
І совість трішки, тільки не всю а грами
Орех Владимир
Не там
Я підійду до старого вікна,
І стану до неба дивитися:
"Може щось більше не там,
Або я не вмію молитися."
Скотись непрохана сльоза,
Омий усіх жалів порочність,
Всі "проти" замовчіть і "за",
Бо світу не потрібна точність
18.09.21
Avea Dea
Голубка
Пишу тобі останнього листа
Про зустріч я давно уже не мрію
Життя без тебе наче гілочка пуста
Листя навколо але плід не зріє
Рокоче з світлом одинокий грім
Пустує небо та страшне те світло
Немає щастя і життя ніц в нім
Там смерті ритм, і там остання битва
Хворію я й на серці тім печаль
Померла вже й на зустріч та надія
Дивлюсь з дощем в синіючу я даль
Сказав би віршем, та писать не вмію
Не варто ждать на щирі почуття
Ти десь далеко в призрачній чужині
Порину я в молитві каяття
Та тільки ти не чуєш це донині
Тобою я хворію котрий рік
Та і ві сні мені ніщо не сниться
Завмерло твоє серце в ньому лід
І повна чаша гордості криниця
Лети голубко в сизі ті піски
Прокуй на вушко мої дивні мрії
Додому повернись у ці ліси
Тебе тримати більше я не смію
Життя таки складається із каст
Життя таки складається із каст
І кожен має в нім свої пороги
Як шкіра має значення і стать
Так і суспільство прошарки, і різні в них дороги
Можливо так потрібно і так треба жить
І кожен має те що заслуговує
Тому подякую творцю за те що кожну мить
Він витримку дає та загартовує
Любіть
До поки сонце сяє
І місяць крізь зорі біжить
Навіть біда минає
Потрібно лише любить.
Любіть обійми вітру
І ближнього свого.
Любити тепло вогню
І рідних , щоб не було.
Любити і темноту
Їй теж є місце в житті
Бо як би її не було, не знали б що краще в бутті.
І пам'ятати, що всім своє
І в кожного є свій шлях.
Любити потрібно своє життя
Хоча б у маленьких речах.
Омана
Вогонь горить і серце тліє
І тихо вже згасають всі надії.
Як зорі, що ти бачиш в небесах.
І в голові лише омана
А на душі холодний страх.
Чи варто так була жадана
Коли крізь біль й печаль біжиш
Світом панує вже омана
І ти уже у ній сидиш.
Тримає так немов любов,
Болить неначе сотні стріл
І ти біжиш у неї знов
Коли в душі вже сотні дір.
Даль
Коли шукаєш в небі зорі
Дивись на ту яка горить
Лише для тебе і яскраво
Й запам'ятай назавжди мить.
Ти пам'ятай ,що я далеко
Між нами тисячі доріг,
Дуже багато кілометрів
І на душі трошки болить.
Між нами є нерозуміння
Коли нам важко у далі.
Стерпіти це . Це лиш уміння.
А може віра в голові,
Можливо в серці чи в душі.
Можливо ти захочеш здатись,
Але завжди ,Ти пам'ятай!
Здаються ті ,хто втратив віру,
Я завжди віритиму. Знай!
Зірка
Кожен з нас мріє щоночі
І горять у всіх нас очі.
Мрію й я , таке життя.
Шкода все це небуття...
Мріяв я колись один
Що зустріну зірку в небі
Поміж тисячі світів
Й буду жити лиш для неї.
Мріяв що коли знайду
Зберегти її зумію
Душу й серце їй відкрию
Все про себе розкажу.
Та коли відчув тепло і
Вже серце охопило
Зірка та погасла в мить
Бо торкнувся я не вміло.
Залишившись у пітьмі
Не відчувши більше світла
Залишилося мені
Жити вічно поміж світу.
Може все ж таки знайду
Я ту зірку в темноті.
І назавжди запалю
Те чого нема в житті...