Явися зіронько мені
Явися зіронько мені
Ві сні таємними ночами
Коли проллють дощі рясні
Чи в сутінках ти вечорами
Як заспіваються пісні
Як журавлі летять до мами
Порвавши узи ті тісні
Війди весною мені в долю
Щоби не знала вона болю
Щоб серце сприйняло ту мить
Коли повінчані з тобою
Вуста в цілунку заплелись
І щоб не впала долі ниць
Як на останок у двобої
І зірка в небі зацвіла
Пірнула в кохання з головою
Мов пава гордою ходою
Мене по небу повела
Притисши ніжно руку мою
Забравши ген всю мою волю
До свого срібного чола
Орех Владимир
Я тебе випрохав
Я тебе випрохав
Можливо навіть вимолив
Зникали давно вже надії
Здавалось помер, вихолов
Не було вже часу боротися
В що вірив також помирало
Змінювалося життя ритмами
Здавалось що мене вже не стало
Стою я перед Богом з надією
Щоб щастя своє не злякати
Здавалася ти навіть не мрією
А щось неземне, недосяжне
Твій образ тепер мені сниться
Малюнками ранкової кави
Зникають навколишні лиця
Що погляд раніше ласкали
Я прошу тебе моя зіронька
Що стала для мене весною
Залишся яскрава мов квіточка
Милуватися буду тобою
Прийшла весна
Прийшла весна душею мені мила
І кличе цвітом вишні у садок
До тебе каже милий я летіла
Із зітканих коханням пелюсток
До тебе заглядала кожен вечір
Цілунком вітру, чарами бузку
Чарівним співом солов'їв надвечір
Нічним тремтінням тіла в холодку
До тебе я спішила на світанку
Промінням сонця, водами роси
Журчанням джерела на ганку
Веселки в небі тягнеться коса
Для тебе лиш ві сні сміються зорі
І дарить свої чари дивний світ
Тебе цілує у обіймах своїх море
І кличе голуб сизокрилий у політ
Я залишу на твоїх губах свій поцілунок
Я залишу на твоїх губах свій поцілунок
Ніжний дотик кохання для завжди зовсім юних сердець
Не тривож свою душу це буде лише подарунок
Що чарує тебе і відкине журбу на нівець
Твоя посмішка ніжна це сонячний зайчик проміння
Відкидає печаль і штовхає до здійснення мрій
Очевидно що зустріч це було нам Господнє веління
Що окрилює знову і зникає пронизливий біль
Поведу під вінець і зігрію розхристану душу
Обійму і наділю коханням я серце твоє
Не кажи більш мені що любити я більше не мушу
Я потрапив в полон і тепер я твій ніжний чернець
Поцілуй ти мене так ніжно як можеш я прошу
Я тобі відповім і тихо попрошу небес
Моє серце належить тобі о мій ангел я мушу
Сповідь я пронесу так як каже небесний Отець
Кров моя
Кров моя жила у тобі.
Загублений я знову в снах
можливо я любить не вмію,але без тебе кров моя.
Вже не така,вже повністю засохла і тільки ти додаш її життя.
Якщо не хочеш,то не треба
піду я дальше помирать.
Володимир Мусійовський
До тебе
До тебе сонце і любов
до тебе щастя і тепло.
Без тебе знову я не я і як нам далі жить моя?
Можливо сонце не зайде,можливо вся любов зітхає.
І більше суті в ній нема,без тебе сонце не встава.
А що чекає нас в кінці ?
А що чекає нас в кінці ?
Чи вічний страх , чи може вічне щастя ?
Щоб кожен раз , твоя рука в моїй руці ,
Погані спогади, замінювала щастям .
Щоб кожен день був ніби свято ,
і щоб раділи кожному дзвінку,
на інших можем не зважати ,
немає діла нам до їхнього смаку.
І ніби вчора ти пішов в садочок,
А сьогодні ти студент.
Життя нам швидко відкриває очі ,
не дасть вловити саме, той момент.
Момент ,коли так хочеться летіти
розправивши, єдині, два крила .
І ніби вже дорослі , але все ще діти
все з тою посмішкою на вустах,
все з тими звичками і сміхом ,
все з тими ямочками на щоках
Летять роки і тільки з часом зможем зрозуміти ,
що нас чекає далі , вічне щастя , чи то вічний страх ?
Масалович Софія
Симфонія кохання
Симфонія кохання під звуки Шопена
Крокують стурбовані лиця
Під загальне одобрення побудована сцена
І чекає рекордів столиця
Офіційні делегації і дип представництва
В колонах чорні машини
На верхівках будинків чоловічки лісництва
Ховають затягнуті спини
Весь світ завмирає у своїй ейфорії
Листають сторінки планшета
Щаслива розв'язка для зомбі ерефії
Крематорій для правителя світу