Вірші

Сумно проводжати журавлів,
Що прощаються, махаючи крилом,
Сумно подивитись вдалечінь
Й не помітить там свою любов.

Довго-довго весну ждать
Й жити сумно у зимову заметіль,
А ще гірше праведно кохать
І постійно притупляти гострий біль.

Журавлів зустрінемо ми знов,
І покличем весну, прийде вмить,
Не повернеться ніколи та любов,
Серце тліє, серце жалібно болить.

Якби ж ти міг забрати весь той біль,
що відчуваю у ночі.
Якби ж ти тільки знав,як важко на душі.
Як спогади її ятрать..
Якби ти знав як хочу я недумати,
лягти й заснути.
Та думки гризуть мій мозок
І все ти,про тебе вони
Ти у снах,у думках..
і перед очима образ твій
Лиш твої очі шукаю у юрбі..
Та марні пошуки мої.
Ти пішов і я втратила твої сліди.
Лиш спогади і смс твої,
і біль на згадку..
Якби ж ти тільки знав,
як намагаюсь все забути,
стираючи всі фото й номери.
А в голові все ти і ти.
Якби ж ти міг забрати весь той біль..

Живи і знай!!!
Німа тиша і німі уста,
І очі вже не плачуть - сльози не рятують,
І там де серце має бути - я пуста,
Я за тобою зараз так сумую! Так сумую!!!
Пробач, що я люблю, не можу я інакшк,
Я завдяки любові цій живу,
Тебе лиш здалека побачу - і вже легше,
А як почую голос - то не йду, пливу...
Бо кожний раз, що бачу тебе, наче перший,
Хвилююсь, червонію, путаю слова,
А ти, ти з кожним днем все кращий,
Від тебе обертом іде у мене голова!
Живи і знай: Тебе КОХАЮ,
Понад життя, понад себе, понад усіх,
Живи і знай: тебе завжди чекаю,
Щаслива буду зараз - почути голос твій...(присвячуються Л. В.)

Cтань на скелі високій,
Де простори широкі,
На відстані далекій
Втрачають свої межі.
Розкрий крила ти легко
І невпинно живи,
Кожну хвилю й секунду

Життя
свого лови!
Відчуй тепла потік
До кінчиків пальців,
Глянь на птахів політ,
Наповнений чарів.
Скинь завісу з очей
Підніми вії заплаканих ночей.

Вдихни сильно
повітоя,
Почуй шепіт неба,
Щоби кожна ніздря
Вдихнула так, як треба.

Щиро усміхн
ись,
Забуаши про все,
До сонця доторкнись,
Нехай навіть і пече.
Серця ритм порахуй
І порив енергії,
Ще одним вдихом втамуй
І вже немає її.
Губи ніжно відкрий,
А потім крикни:\"ЛЮБЛЮ!\"
Свою ненависть свою вилий
У цю фразу сумну.
Знову заcпокойся
І про все забудь,
І тільки надійся,
Що більше так не будуть
Поступати з тобою
Такою беззахичною.
Насолоджуйся свободою
Такою невгамовною.
Ти ніколи більше не кричатимеш
Йому вслід:\"Не йди!\"
А зараз ти вільна!
ЛЕТИ..!

Настає новий рік
Падають сніжинки
Ми не можем відійти
П’яні від ялинки.

Дід мороз упав у сніг
Морда посиніла,
а снігурка не пойме
Де найти дибіла.

Душа кожного із нас
Св’ята захотіла
Хтось пустив у верх салюта
Йолочка згоріла!

Дочекались ми Весни
І сніги розтали
Красру шубу мертвяка
Без проблем впізнали!!!

В душі хурделиця співає
і вітер тяжко, болісно зітха.
Напевно сум про мене дещо знає,
Тому засмучена сьогодні я така...
І буду разом з вітром я співати,
проте...всі пісні виконала я.
Чому ж мені так болісно зітхати?
Скажи мені, ти, зимонько моя.
Можливо, сніг розкаже про той сум, що так давно тривожить вже мене?
О, як багато в тебе різних дум!
А, може, то печаль моя пройде?
Не мовчи , хурделенько сувора,
Я хочку чути відповідь і все!
Кричи, мов теє злеє море...
І вітер хай хоч слово принесе...

І знову ніч.Яке блаженство!
Я знову чую лиш себе..
Та ці думки прокляті врешті
Вертають знов мені тебе..

І ти стоїш перед очима
Такий реальний..і весь мій..
І знову чую..шепіт лине
"Люблю тебе,повір мені"

Та я не можу так піддатись
Своїм думкам і впасти з ніг..
Ти лиш янгол..і годі гратись
Моїм фантазіям.. без крил..

Світ, Бог створив для того,
щоб панувало в нім добро,
але тепер на світі люди *милі*
і не послухали Його...
Чому так легко засмітили Землю ми,
а потім Бог так важко все *змітає*?!
Не знаєш відповідь?!
А я скажу -
Тому, що лише Бог,
про всіх нас дбає!
А ми невдячно живем далі...
Незнаючи, що прийде день,
Який позмінює усе.
І забере життя всіх тих людей,
які жили без Нього...