Вірші

Чому гублю себе, незнаю?
Чому життя таке сладне?
Чому сижу і помираю?
Незнаю відповіді я.
І ось ти знов до мене звониш.
Завмерло серденько моє.
Бо я люблю і я страждаю.
Так часто сум бере мене.
Слабкою стала, я це знаю.
Незможу я прожити так.
Потрібно жити, не страждати.
Кріпитись завжди, оце так.
А я живу і вже незнаю
Чого боюсь, чому страждаю.
Так щиро дихає душа,
Так милозвучна в серці пісня.
І що не так, і що ще теба?
Мені навчитись жити!!!!!!!!!!!!!!

Я лиш одна,мене болить душа
І серце колить,щось мені шепоче...
До тебе тягнеться чомусь моя рука,
Твій теплий дотик так відчути хоче.
Холодний ти,для тебе я не та,
Але мені про це вже не судити.
В житті моїм єдина лиш мета,
Життя своє з тобою розділити...

А я й не знала,що давно
тебе любила. І тільки
зараз стали зрозумілі сни.
Твоїх тепло очей мені
так миле. Твоєю тінню я
б хотіла жить. О,як це
важко лише мріяти про
тебе. Тебе не бачити,не
чути,не любить. Я так
хотіла б пригорнутися
до тебе. Без тебе сумно і
не легко жить.

"Люблю тебе",що можу ще сказати...
в життя моє ти враз ввірвався...
ти наді мною не знущався і не цурався ти мене...
Це я сама себе картала
й кляла за те,що покохала!

А зараз,знаєш,всеодно,
люблю тебе я одного...
люблю ...і серце завмирає...
люблю ...і погляд мій шукає тебе...
люблю...і голос твій мене чарує...
люблю,люблю тебе...

А ти мовчиш...
мовчиш і ...може,й знать не знаєш,
як я люблю тебе без тями ...
як мучусь довгими ночами...
І мрію я лиш про те,
щоб ти сказав: "Я теж люблю тебе" ...

(цитату позичила в Івана Франка=-))

люди - коханням"

Небесна втіха та пекельна мука .
Дві різні речі, що позначують одне
Скажіть будь-ласка, що це може бути?
Небесне це ?Пекельне?Чи земне?
Мабуть все разом…..
Відповідь-кохання!!!

Воно у собі містить безліч слів
Це щирі почуття …палкі зізнання
І море теплих усмішок і снів.
Чому ж для ангелів воно небесна втіха?
Чому, для них це світлі почуття?
Тому що ,ніжністю й любовю обігріте
І кривди й болю, в ангелів нема
Їхнє кохання щире,ніжне,світле,
Наповнене трояндами в саду
Божою ласкою ,тепло обігріте
Для ангелів кохання - це життя.

Для демонів кохання-це пекельна мука.
Ні милих поглядів , ні усмішок нема
Весняних квітів і проміння сонця
У них немає ,навіть, каяття
Якщо і було в них колись кохання
То щастя в ньому ,мабуть, не було
Адже для них-це почуття страждання
Й нічого доброго воно не принесло
Це шкода,злість….
Це смуток і печаль….
Постійна темрява і сутінки в тумані
Кохання їм у спадок не далось
….. воно розтануло
Мов сніг на сонці раннім.

Що, ж для людей кохання це таке?
Напевне кожен з нас таке спитає?
Кохання стрімко плине між роки
Комусь дарує щастя,а когось не знає.
Воно немов весна,приходить і цвіте
І обвиває нас п’янким і ніжним ароматом
А, згодом літом швидко припливе
І обдарує всіх чарівним зорепадом
У когось літом, залишиться на завжди
У когось перейде у пізню осінь
………..люту зиму.
А, потім знову, ніжно зацвіте ..
й залишиться у серці до загину.

Отож кохання ,ніжне почуття
Яке словами важко передати
Воно тоді лиш піде в небуття
коли, ти, ключ від серця свого
не захочеш дати…

Скажіть же ви, люди , чи вмієте жити?
Чи вмієте радість узяти за руку?
Чи вмієте так , назавжди полюбити?
Чи вмієте суть всю пізнати, науку?
Напевно що ні, і життя ваше сон,
Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози.
Можливо потрібно змінити цей фон?
Та витерти ці безкінечнії сльози.
Навчитись любові, навчитися жити,
Радіти моментам, стрибати як діти,
Сім’ю та близьких так сильно любити,
Тоді зрозумієте – що значить жити!

Що залишилося в нас. Ця надія?
Вічний та марний, цей подив сумління?
Віра в любов! Віра у щастя! Мрія...
Віра у те що життя ще триває,
Навіть якщо пережив потрясіння.
Ту справжнюю віру - потрібно знайти,
Ні за монети, за срібло придбати.
Шлях той потрібно в одинці пройти,
Надію та віру потрібно пізнати.
Пізнати, як ми пізнаємо себе,Бо
Віра й надія - в життя нас веде.

Я бачу сонце,я бачу гаЇ,
Я чую зозуля співає.
Надімною вгорі летять журавлі,
Та сумно,тебе біля мене немає.

Я всюди шукаю, я хочу знайти
Твої усміхнені радісні очі.
Твій палкий поцлунок я відчуваю
Його крізь ці безсонні очі.

Ох ці ночі, чому я страждаю?
Чому я шукаю тебе?
"Хто ти дівчино" - я знову питаю
Та вітер слова десь несе

Я запитую: "хто ти?"
Тебе я шукаю, надіюсь зустріну колись у житті,
Та відповіді й так не почую,не дізнаюсь,
Хто ти дівчино? хто ти?

Завтра день новий настане
Всі здійсняться чудеса
Все що було уже не стане
Кудись зникне, в нікуда.

Завтра день новий настане
Я знов шукатиму тебе
Обізвися дівчино до мене благаю,
Дай мені знати де ти є?

Я хочу зустріти тебе у житті,
Хочу відчути гарячі ці руки,
Хочу відчути дотики ніжні,
Яким вже не буде розлуки

Я нестиму тебе на руках
Доки сил моїх вже не стане,
Нестиму тебе через відчай і страх
Нестиму тебе, ти чуєш кохана

Зустрівши тебе я зірвуся з колін,
Якими до землі був прикутий
Щасливий з тобою полечу в небеса
І ніхто нас не зможе знайти, досягнути

Та це лише мрії варіантів є безліч
Шукаю
Ту дівчину, яка найбільше хвилює мене,
ту дівчину яку кохаю.

Завтра день новий настане
Я знов шукатиму тебе
Обізвися дівчино до мене благаю,
Дай мені знати де ти є...