Вірші

Ти-моє натхнення
Моя молитва до Бога
Прохання благословення
Ти-моя перемога.
Ти-недоспані ночі і дні
Втілення мрій і бажань
Лиш тебе бачу я уві сні
Ти-причина у себе моїх поринань.
Ти-моє сонце,
Що світить щоранку.
Ти-бездонний місяць мій,
Що залишає відбиток на ґанку.
Ти-солодкий присмак на моїх губах
Щохвилини линула б до тебе.
Танула б в твоїх руках
Нічого більш мені й не треба.
Ти-причина мого душевного болю,
Який не стихає умить
Від тебе давно уже хочу на волю
Та усмішка твоя мене полонить.
Ти-частинка нестримного серця мого,
Що б’ється і б’ється…за тебе болить
Частинкою хочу бути твого
Без тебе воно болісно так і щемить.
Ти-моє щастя, радість моя
Робиш мене щасливою щиро
Настрій піднімаєш мені ти щодня
Коли поглянеш у оченята…так мило.)
Ти-кожна сльозинка в моїх очах,
Лиш тобі мої сльози присвячені
Наша історія в наших руках
Маю надію…не все ще утрачено.!

Осіння пора, за вікном дощить,
А в мене із очей сльозинки.
Чекаю з нетерпінням зустрічі
Моя, надіюсь, друга половинка.

Осіннє листя падає додолу.
Блакитне небо оповила темнота.
І сірі хмари пливуть по ньому,
А тебе все нема, нема, ще нема.

Осінній ліс – немов у казці.
Осіння ніч і небо повне зір.
І спогади про ту єдину зустріч
Я пам`ятаю до сих пір.

Осіння пора, птахи відлетіли.
Ще трішки, і ти прилетиш.
Я буду чекати тебе з нетерпінням.
Залишишся поряд, і не відлетиш.

Мамо, я знаю що писала не для тебе,
Я знаю що писала не про тебе
Та серце мучиться від болю,
Бо Господа давно я молю
Пробачення за всі слова,
За всі образи... Я лиха!
Неможу я сказать тобі,
А все ж точніше попросити
Прощення в тебе хочу я:
За те, що не давала жити,
За те, що по-ночам гуляла.
А ти собі переживала.
Про мене думала щоночі
О, думки мої дівочі..!
Куди ж ви серце завели?
Пробач ,ріднесенька, мене!!!
Пробач за все, люблю тебе !!!

Моя душа тобі не зрозуміла
Але вона відкрита! Ось заглянь!
Повір, лише тобі її відкрила
Зізнаюсь чесно, без лишніх вагань!

Ти знаєш, так легко з тобою
Я хочу про все-все розказати
Хочу поділитися своєю журбою
І всю радість тобі віддати

Бо ти мені здаєшся щирим
За що безмежно ціную тебе
Чи буде ще хтось таким милим
Чи на правильну путь наведе?

Я знаю, ти завжди врятуєш
Завжди підкажеш як бути
На обличчі посмішку малюєш
Ні! Тебе мені вже не забути!

Ця дорога, ця швидкість, ця осінь і ти
І серце в грудях так шалено б’ється
Тільки б з розуму від щастя не зійти
Таке враження, що душа сміється

А на зустріч нам листя шлях устеля
А ми, вільні мов вітер, несемося в ніч
Залишаються позаду село і ліс і поля
І зорі над нами сяють, мов тисячі свіч

Прохолодного вітру я не відчуваю
Обняти сильніше найбільше бажаю
Що з цим робити просто не уявляю
В цих щасливих секундах утопаю

Тільки б цей вечір тягнувся вічно!
Тільки б ти ніколи нікуди не пішов
Як почався він чудово і не звично
Так чарівно й казково пройшов

Тебе любила я як вітер небо,
в огні сумнівів і образ...
Нащо ж закоханого з себе
ти удавав у кожен раз?

Тебе любила я як вітер рожу
в солодкій тузі, у журбі...
Але нещирості не можу
простити навіть і тобі.

Ти не любив у час останній
який же біль, який же біль!
Та за ілюзію кохання
навіки вдячна я тобі.

Ти приходиш до мене щоночі
В ту хвилину як міцно я сплю
Зазираеш в залакані очі
І шипочеш 'не плач я люблю'
Я слова твої чую душею
І крізь сон усміхаюсь тобі
Твої очі горять наді мною
В невимовній широкій журбі
Ти жагуче мене обнімаеш
В тих обіймах я млію ві сні
Поцілунками душу виймаеш
Вириваеш ти серце мені
Відкриваю заплакані очі
Навкруги порожнеча німа
В тишині таємничої ночі
Мого щастя немає?Нема

Кохання

Кохання... А що таке кохання?
Хіба знайдеться той, хто пояснить?
Хтось скаже, що це радість,
Хтось страждання...
А я скажу, що це є вічне одкровення,
Що це є щастя і єднання двох життів.

Кохання, це не просто почуття
Що зігріває душу й тіло
Це ніби вітер, який був, а вже нема
Це ніби зірка, що світила, та не світить.

Але хіба оце таке кохання?
Що ніби дощ пройде, лишивши тільки слід!
Та ні, кохання зовсім інше
Воно приходить і уже не йде.

Хтось скаже, що проходить
Ні, не правда
Бо, що проходить,то не є кохання
Це лише потяг, пристрасть чи порив...

А справжнє почуття живе у серці
І посиляється у ньому назавжди
І вже ніщо не зможе це змінити
Бо, коли я помру, помре й воно.

В моєму серці вже живе кохання
До тебе найрідніший у житті
Ти мій коханий, мій ти ангел хоронитель
Моя, ти чиста крапелька роси.

Моє ти, сонце, що щодня сіяє
Моє ти, небо чисте і безкрає
Для мене, ти усе у цьому світі
І вже ніхто й ніщо, не зможе це змінити.