Ти - діамант мій, Ти - моя перлина;
Моя любов - у снах і наяву...
Я дихаю тобою, Україна,
Твоїми - болем й муками - живу...
Тебе орда татарська мордувала;
Знущалися: і ляхи, й москалі...
Та захлинулась у крові навала
Брудних поганців на святій землі...
Твоя печаль - це і мої страждання,
Твоя скорбота - це й моя жура...
І все-таки я маю сподівання:
Не за горами без війни пора.
Ми всі у цій війні шукаєм правду,
Та чи пізнаєм Істину, чи ні ?!...
Бо певен, що не буде доти ладу,
Допоки роблять бізнес на війні
Бездушні та лукаві можновладці,
Які людських не чують молитов.
Та мій народ не буде вічно в пастці,
Не завжди проливатиметься кров...
Я певен: заживуть криваві рани,
У небі закурличуть журавлі
І на землі стражденній мир настане...
Жаданий мир на втомленій землі.
Я дихаю тобою, Україно,
Твоїми: болем й муками живу...
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина...
Любов моя - у снах і наяву...
Щось у серці так болісно коле,
Кличе в даль із недоспаних снів….
Ти - моя обездолена Доле,
Ти – мій, сумом охвачений спів…
Ти - обласканий жайвора виспів,
Мелодійний кришталь солов’я…
Мого серця надірваний приспів….
І відлуння душі. Ти – моя…
Вічна скромність і мила розкутість,
Я такою Тебе ще не знав…
Ти - моя нецілована юність,
Ніжна Фея, яку я пізнав…
Безсоромно дивлюсь я на Тебе:
Бачу юних фантазій красу…
У очах - синє ранішнє небо,
На вустах - присмак тірамісу…
Я ніколи, ти чуєш – ніколи
І нікому тебе не віддам…
Посміхається соєве поле,
Шле казковий привіт небесам.
Ти - і мрія моя, і натхнення,
Незабутньої юності клич;
І суровий порив сьогодення:
Я прийду в твої сни – лиш поклич…
Ти – моя недолюблена Доле,
Мій любов’ю запещений спів…
Ти моєю не станеш ніколи –
Віддзеркалля далеких світів…
Ти знаєш, я навчу тебе сміятись,
Дивитись ніжно в небо голубе,
Яке чомусь нагадує Тебе…
І мріями своїми милуватись…
Ти знаєш, я навчу Тебе забути
Минулого недобрі відчуття;
І радість до щасливого життя
Тобі, я певен, зможу повернути…
Ти знаєш, я навчу Тебе любити;
Від щастя не відводити очей…
І спалахом гранатових ночей
Мої хлопчачі мрії відтворити…
Ти віриш, я тобі дістану зорі
І воскрешу в твоєму серці знов
Мою юнацьку неземну любов,
Таку прекрасну, наче синє море...
Ти знаєш Це?.. Я певен, Ти Це знаєш !!!
Вломилась в дім страшна біда:
Шайтан-чечен вбив тата...
В куточку матінка рида
І сльози ллють дівчата...
А син, зціпивши кулаки,
Із ненавистю й люттю
Мовчить... Та - в горі - на шматки
Він розірвав би Путю...
Кому потрібна ця війна ?!?
Мовчать в скорботі люди..
І плаче свічка з комина,
Лиш батька вже не буде...
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
Хай буяє весна і цвітуть різнобарв'ям сади...
Хай вирує життя й не стають наші діти каліками,
Та іде в небуття ця жахлива біда назавжди.
Хай не вбивцею буде сусід-росіянин, а - братом;
І нехай захлинеться від гніву в Кремлі супостат.
Хай здригається небо лиш від громового роскату;
І хай землю батьків більш не топчуть: чечен і бурят...
І нехай уночі наші сни не розстрілюють "Гради";
Не спалахують міни в донецьких й луганських степах.
Хай навіки замовкнуть й не рвуться над нами снаряди;
І хай висохнуть сльози страждань на стражденних очах.
Наші ниви нехай золотим наливаються колосом;
Та лунає усюди бадьорий і радісний спів.
І сміється кохана щасливим закоханим голосом...
Хай ні сиріт не буде у нас, ні заплаканих вдів...
Хай виблискує сонце промінням, немов самоцвітами...
Хай курличуть у мирному небі ключем журавлі...
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
І радіє усе на моїй, Богом даній землі...
21-23 травня 2016 року м. Хмельницький
Тисячі найпрекрасніших слів
Я хотів би тобі написати
Та не знаю чи ними б зумів
Я кохання своє передати.
Де слова ті чарівні знайти
Щоб серця знов змогли запалати
Як кохання своє зберегти
Як дорогу до щастя здолати
Де слова такі зможу я взяти
Щоб змогли мою душу відкрити
Із якими словами послати
Теплий подих,щоб міг тебе гріти.
Як словами до тебе горнутись,
Як словами тебе цілувати,
Як словами до тіла торкнутись,
Як словами з тобою кохатись...
Де слова,що змогли б передати
Як я мрію тобою напитись
У обіймах твоїх засинати
У коханні твоїм розчинитись.
Не замінять найкращі слова
Відчуття твого ніжного тіла
Що поринувши в світ забуття
Від бажання ледь-чутно тремтіло.
Не словами я хочу.Губами.
На частинки тебе розібрати
Щоб по-справжньому,як ти й хотіла
Всі клітинки твої цілувати.
Я пишу що тебе я люблю
Що кохаю тебе і бажаю,
Що коханням до тебе-живу
Що коханням до тебе-палаю.
Та словами найкращими в світі
Я не зможу здійснити бажання
Щоб для тебе,єдиної,жити,
Бо ти і є моє справжнє кохання.
Якщо запитаєш себе бути, чи ні.
Звісно, що так ! Не тільки сьогодні.
Хоча у зворотньому захочуть переконати одні,
Котрі стопами торкнулись безодні.
А ти не вір серцям, котрі затушили свої вогні,
Навіть якщо причини на те, були не дурні.
І посміхайся, коли вони з тобою будуть не згодні,
Бо дивлячись в небо ти знатимеш умови погодні,
А не шляхи які звуться \"господні\".
Можливо, тебе доженуть у ві сні.
Та забудеш про те, як хвилини нудні,
Котрі з тобою стались напередодні,
Коли вухами пішов, по шляху брехні,
Згадай, що істина десь в тишині.
Памятай:
Що право прожити життя належить тобі,
А не безликій, бездушній юрбі .
Його бережи будучи з ними в борьбі.
Ти можеш сумніватися у власнім бутті.
Та ніколи не смій сумувати у своєму житті,
Бо ніколи не пізно дивуватися чужій доброті,
Навіть якщо тебе розчарують, ті хто святі,
Котрі піддалися гнилій простоті.
Я вiтаю дiда, тата
З чоловiчим справжнiм святом!
Хто Витчизну боронив-
Привiтання заслужив!