Вірші

* * *

Стривож хоч раз вечірню тишу,
у сон до мене завітай.
Я втому всю свою залишу,
чекати буду, так і знай.
збери з росин перлини чисті
і в дар для мене принеси
або зорини променисті
в шовкові коси заплети.
зіграй мені на струнах серця
про почуття свої пісні,
нехай на них моє озветься
та й затремтить також собі.
в світанку сонця золотого
для мене в пригорщі візьми,
а для кохання неземного
вогню у нього попроси.

Зачиняю двері щоб впустити тебе,
І щоб побачитись вимикаю світло.
Не буду жити так як інший живе!
Навесні-осінь, взимку-літо.

Для того щоб чути закриваю вуха,
І говорити хочу, коли в роті вода.
Я божевільний! Я нікого не слухав!
Такими вчинками знайти хочу дар.

Коли я читаю, то палю книжки,
Коли я пишу-відрубую пальці,
Та коли я хочу щоб ламались кістки,
То сиджу і ненаситно пожираю кальцій.

Я вдягаюся щоб почуватись голим,
Щоб переможцем стати викидаю медалі.
Я з'їм все щоби бути голодним,
Щоб зупинитись знову кручу педалі.

Плисти хочу? Беру на шию камінь.
Жити хочу? Спочатку помру.
Нарешті дар свій знайшов! А?мінь.
Та щоб померти спочатку живу.

Не знаю,що зі мною
думками я з тобою,
до тебе серце рветься,
боюсь,що зірветься.
Думки до тебе линуть,
без тебе я загину,
повір мені,що я...
буду вірна до кінця.

Кожна хвилина вже за вічність,
натягнута немов струна,
І резонансом б'є у вічі
Твоя ріднесенька сльоза!

Люблю, Люблю, Кричу, Кохана!!!!
Моя пташино чарівна
Не відлітай у вирій рано
Тепла ще досить є в серцях!!

Моя пташинка полетіла,
Забравши в лапках ниточку душі,
Спіймав на згадку лиш пір'їнку
Тепло надії, що повернеться назавжди...

Ну розкажи мені, юначе,
Чого душа ночами плаче?
Чого серденько твоє ниє,
Яку тривогу воно криє?
Чого вночі тобі не спиться
І сон солодкий не присниться?
- Бо ранить душу світ безбожний,
І час настав такий тривожний.
Гуляють світом смерть і муки,
Людей доводять до розпуки.
- Забудь усі тривоги лишні,
Згадай свої часи колишні.
Згадай дитинство босоноге,
Коли не знав ти ще тривоги.
Коли ти друзів мав багато,
І були вдома мама й тато.
І сни були такі солодкі,
А ночі були закороткі.
- Матусю, цить, не ятри душу,
Це все я пережити мушу.
Колить це зло піде з вітрами,
Добро залишиться між нами.

Сонячний ранок зимовий чудовий
Сонце так сяе,снiг так блищить
Поблизу бiля хати спiвае синичка
Десь недалеко струмочок бринить
Iз даху капае вода
I сонце бiльше пригрiвае
Денна вже довшае пора
Весна в сво? права вступае
Скоро квiти уже зацвiтуть
Яскравi й прекраснi,як диво
Дерева вберуться у шати духмянi
Й цвiстимуть чудово й красиво
Розквiтне все:i квiти,й травм
Пташки розiллють сво? трелi в лiсах i садах

Немов я був в пекельному аду
В пустині без каплі чистої води
На небі без єдиної хмаринки
І у скарбниці Соломона
Без єдиного скарба
Але зявилась ти
Немов Шахерезада звільнила ти мене
Як джин що дав мені води в пустині
І краще радуги під водоспадом Ніагара
Заполонила ти все небо
Прекрасним ореолом тим своїм
І ключ ти мій від всіх скарбів
Які не й снилися усім
Ти як принцеса Єлена
Із-за якої війна всіх королівств
Лише причина і так не стоїть
Всього твого буття

У лісів при дорозі грибочки росли.
Люди їх шукали,та лиш ми знайшли.
Радо покладемо до кошечка їх,
В дома приготуєм, почастуєм всіх.
За столом збиреться вся моя сім'я,
Тато,мама, бабця, сестричка і я.