Вірші

У куточку до ікони, стану на коліна
Складу рученьки свої, помолюсь за Україну!
Прошу дуже тебе, Боже!
Хай на Сході мир настане
Хай повернуться додому
Всі захисники держави!
Хай не буде ворожнечі,
Хай не буде болю
Зникне з серця порожнеча,
І квіти всіють поле бою.
Хай люд більше вже не гине
Прошу тебе, Боже!
Молюсь я за Україну
Вірю, що ми переможем.

Юлія Мартин

У чудовий світ дитинства поринаю
Заплющую очі і собі згадаю...
" Світ казок, світ здійснення бажання
Перші друзі,перше кохання
Ті прогулянки зі школи
Я не забуду ніколи.
Краплини радості і смутку
Пригоди дитячі у піску.
Сміх сонця,чудовий настрій
Не давав мені упасти.
Хвилі буденності у ліжку
Лише іграшки та книжки.
Море радості і відпочинку
Не дають мені спочинку."
Ці моменти я ніяк не можу забути
Та все ж так хочеться в дитинство повернутись
.Юлія Мартин

Смерть за кожним прийде в гості,
не ховайся, не втічеш.
Все одно візьме з собою
навіть як благать почнеш.

Ти не бійся та за нею йди
подивися як ти жив.
Зрозумієш ти нарешті,
скільки кривди за життя зробив.

Вибачся перед самим собою,
що стільки горя наробив.
Вибачся і перед Богом,
щоб він гріх той відпустив.

Смерті викажи подяку,
що відкрила очі.
Бери її за руку
та іди у вічність ночі.

Я Вам напишу вірша,
Бо Ви інших не гірша.
Ні вужча, ні ширша.

Немов до землі стигла груша -
Ви та, до котрої тягнеться моя душа
І лиш тому, що Вона мені не чужа,
Мені для Вас не шкода гроша.

Я інколи хочу, несамовито,
Вас за щось укусити,
Тая мушу себе зупинити.
Я краще подарю Вам квіти,
Чи будете їм Ви радіти ?

Я мовчки піду,
і кожен окремо, буде сидіти,
Ми ж вперті, ніби ми діти.
І поки тихо будем мовчати,
Хтось у душі буде безнадійно кричати.
Мабуть, про те, що неможливо сказати.

І хіба залишившись насамоті,
Ми зізнаємось у чужій правоті,
Та будем сидіти в скорботі,
Як чорти у Вашім болоті.

Від чого залежить стукіт її черевиків,
Її переможний сміх і точні цитати ?
Від чого погляд такий її безликий,
І чому так сильно любить читати ?

Від чого залежать її дивні думки,
Її невимушені рухи посеред лісу ?
Чому любить мріяти на березі ріки,
І потайки цитувати маленьку Алісу?

Від чого залежить її така впертість,
Її сум, який змішаний зі сльозами?
Чому ніхто не провокує її на відвертість,
І чому не хоче ділитись своїми думками?

Від чого залежить її осіння самотність,
Її тиша, що рве душу на маленькі шматки?
В чому проявляється її величезна холодність,
І чому так любить мріяти на березі ріки?....

Вогонь

Не можу я бути там, де саме зло!
Все швидше та швидше мій біг...
Впади на цю землю, де зникло тепло,
Цього року найперший сніг!

Крок перетворився на крик...
Торкнися моїх похололих долонь,
На тебе чекаю я, білий вогонь!
Іди, іди, мій перший сніг...

(с)Євгенія 'D.D.' Ушакова, 8.11.17

Дивовижна гра

Яка ж то дивовижна гра
Попереду усіх чекає:
Немає в світі там Добра,
Де самого Життя немає!

Немає в світі там тепла,
Де не торкнулось серця Сонце;
Ані любові, ані зла
Немає там, де крізь віконце

Душі байдужість проросла,
Рядном лід сірий застелила…
Світ, взагалі-то, є війна,
Що з багатьох сердець зробила

Труни подібності; вчора
Й не тільки бачила… зітхаю…
Яка то дивовижна гра –
Попереду немає «раю»!

(с)Євгенія «Діді» Ушакова, 14 листопада 2017 року

Без них,майбутнього нема
Без них,держава занепала б
Без них,людина гори б не звела
Без них,людство все пропало б

Тому шануйте цих людей,
Тому беріть із них ви приклад,
Тому не будьте схожі на свиней,
Щоб не було нам потім прикро.