Привіт, коханий Юра!
А я тебе, ще не забула!
Я пам'ятаю, як серце стукало й тремтіло,
Воно до тебе так хотіло.
Я пам'ятаю, як ти казав, що любиш і кохаєш,
Але ти ж мене не довіряєш!
Як тобі кохання доказати?
Може душу свою показати?!
Але для тебе й душа і серце вже відкриті
І це було тієї миті
Коли мені сказали, що ти вже З іншою гуляєш,
А я сказала, що ти мені не ізміняєш.
Тоді я й зрозуміла, що кохаю,
Адже без тебе я життя не уявляю!
Так я пам'ятаю все, що було,
Бо серце моє, ще не забуло!
Воно заради тебе тільки б'ється
Ночами плаче, і здається
От-от воно вирветься на волю,
Бо вже не може терпіти стільки болю...
Так, я пам'ятаю все! Я не забула!
Ти тільки знай, що я вже не така, як була!
Я був тільки твій,
І це мене лякало.
Що я застряг в силі вій
Якими ти зловила так ласкаво
І не пускала
Та не вбивала
Кохала міцно та тримала ніжно
Неначе бачучи в мені все те
Що так давно в собі тримала
Сидів я у полоні
І не пускала ти мене
Моя ти люба нене
Та я вже й сам йти не хтів
І бути тут вполоні вій
Владислав Корлат
Ти візьмеш свій квиток на цей літак
І полетиш у подорож. У вічність.
Забудеш все, забудеш і себе
Та спам'ятаєшся коли вже буде пізно.
Ти пролетиш усе життя за лічені Хвилини, і не помітиш як попав
У рай під небом синім.
Думки усі покинули тебе:
Залишили самотнім без віри
І бажання. А ти і далі,
Все летиш, туди, де є спокійно.
Та ось літак зійшов на рейс
І вже не приземлився.
Він полетів у далечінь крізь мрії
Й сподівання. Ти хочеш знов,
Зійти на низ, але тебе немає -
Ти - відійшов у довгу ніч
І світла сонця вже не знаєш.
Літак летить, усе й летить,
А ти вже забуваєш.
Колись ти міг робити все,
Тепер - лише летіти.
Ще трішки, і довга ніч мине -
Тебе поглине цілковита вічність.
Кажуть, наївність смішна.
Ні, не вірте нікому.
Адже в житті є добро.
Різнобарвні дива.
Вірте у погляд очей
Тих, що справді бездонні.
Вірте у щирі,
Хоч, може, й наївні слова.
Хай вам всі кажуть,
Що це вже давно передбачено.
В сотнях сюжетів.
І списаних аркушів книг.
Знайте: слова їх
Без змісту і жодного значення.
Я мрію спробувати твої губи на смак
Вони зроблять мене знову щасливою
Знову без болі,без важкості на душі
Я так мрію про тебе,ти для мене ідеал
Але я так мрію заглянули в твою душу
Який ти,що ти з себе представляєш?
Я бачу тебе так мало,мені тебе не вистарчає
Мені тебе замало,але цих декілька секунд
Дарують мені щастя незабутнє
Я пам'ятатиму їх все життя
Я чекаю той день,коли зможу тебе обійняти
Мені так хочеться підбігти
І обійняти тебе назавжди, коханий...
Мені не вистарчає тебе поряд,
Закрию очі і з тобою знову...
Розтелені на аркуші рядки
Написані із горічю на серці
Їх зможуть зрозуміти ті батьки
У кого діти мертві.
Цю біль відчує лише та
Хто народила сина й відпустила
Дожити на війну останнії літа
Хотіла втримати,та не зуміла.
Вона благала не іди
Не покидай мене прошу не треба
Не йди синочку не іди
На перед себе не впущу до неба.
У тебе все попереду життя
Ти молодий,тобі ще жити й жити
Нам не війна потрібна,а сім'я
Мені б хоча б онуків поглядіти.
Стікала,по щоці сльоза
Слова благання не вщухали
Від жалю розривалася душа
З обіймів руки мами,сина не впускали.
На кого кидаєш мене стару?
Кого тепер будитиму раненько?
Хто ж поховає,як помру?
Не взнає більше расті серденько!
Минають дні,неділі й місяці
Конверт приходить матері від сина
Читаючи тремтить лист у руці
Радіє жінка,бо щаслива.
Не бійся мамо,я живий
Не плач,зі мною усе добре
Змінився я,я більше не малий
Тепер я став відважний і хоробрий
Багато нас таких,як я
Усі ми тут народ свій захищаєм!
Ми розуміємо ціну життя
У горі один другому допомагаєм.
Ти знаєш мамо,ми щодня
Разом до Бога молимось й благаєм
Щоб доки Україну бороня
Він не забрав усіх кого кохаєм.
Матусю вір я повернусь
Недовго воювати нам зосталось
Прийду й до твого серця пригорнусь
Воно уже багато настраждалось.
Минув ще час і знов приходить лист
Ваш син загинув у полоні
У вухах жінка чує лише свист
Не втримала листа в долоні
Вернувся син у цинковій труні
Народ стрічав героя на колінах
Усі завмерли в тишині
Коли стрічати мати вийшла сина.
А я ж благала сину не іди
Не залишай мене прошу не треба!
Молю синочку встань та обійми
А якщо ні,то забери й мене до неба.
Про любов!
Чи я тебе люблю? Ти запитав
А я тихенько голову схилила
Чи я люблю чи я любила
Тихенько в подумах себе я запитала
І дивлячись на тебе, у твої очі
І бачити там світло в далині
Тихенько в твоїх обіймах огорнулась
І стало дуже тепло на душі
Ці почуття , розмови ні про що
Прогулянки, по середині ночі
Обійми теплі, руки сильні
А губи-губи , ніжні ,ніжні
Твій погляд бережу на віки
Він надає сміливості вжитті
І відловіть одна, на всі роки
Це є любов, із кожним днем сильніша
Татові
Татусь мій рідненький ,
мій милий мищина на світі,
який подарив мені все.
Я дякую Богу за тебе ,
за те що ти в мене є !!
І любиш мене так сильно так міцно
Ніяке плече не замінить тебе
Не буде любити мене все сильніше
Не буде давати такого тепла.
І хочу сказати тобі мій рідненький татуля
Я люблю тебе , і любитиму ціле життя
І кожного вечора прошу у Бога здоров'я
своїм найріднішим - найщирішим БАТЬКАМ