Біла ворона
Мов біла ворона, я тихо мовчала,
Коли зграя чорних шуміла й кричала.
Їх зла не хотіла нічим відбивати.
Даремно воронам свій бісер кидати.
Як криками можна всю правду накрити,
Так може граніт діаманта розбити.
Проте це не значить, що камінь твердіший,
А лемент злостивий від правди біліший!...
Любка Надія
Відблиск мого серця
Я дуже рада, що мені
Ти дав свої нестримні крила,
Що ми і в горі, і в огні
Знайдемо правильні вітрила,
Що скоро будемо разом
Іти у світ рука об руку,
Що нам комфортно так обом,
Нема навкруг миліше звуку,
Як те твоє серцебиття,
Яке завжди у мені грає,
Хай не настане забуття,
Хай все життя в мені палає
Такий нестримний той вогонь,
Що ти мені подарував,
Твоє тепло важких долонь,
Як вперше ти за руку взяв.
Хай світло у очах твоїх
Мене проводить крізь роки,
Дарує тільки щастя й сміх,
А не засмучені думки.
Люблю тебе, хоча мабуть
Про це причати і не треба,
Лиш прошу, ти зі мною будь,
Бо світ немилий лиш без тебе.
Боярчук Мар'яна
ДОЩ
Моя душа ледь-ледь жива,
Хоча й страждає від вигнання.
І дощ весняний омива
Моє і серце, і кохання.
Не видно радісних облич,
Лиш тільки краплі сиплять долу.
І буде день... і буде ніч...
І все по колу... все по колу...
Володимир Танцюра
Музика слів
Дотик.
Цілунок.
Сльози.
Радість.
Кохання.
Проза.
Діти.
Терпіння.
Смуток.
Віра -
душі прибуток.
Небо ,
зіркиі місяць.
Сонце хмарки завісять.
Трави.
Роси.
Світання.
Гріх.
Каяття.
Зізнання.
Зустріч.
Пам' ять.
Розлука.
Біль трати і мука.
Ніжність і холод ночі.
Сни чарівні, пророчі.
Твої губи нагадували пелюстки троянд
Твої губи нагадували пелюстки троянд
Так ніжно забивали подих
Хотілося із них напитися нектар
Та вирушав в той час твій потяг
Лунав гудок, займали всі місця
Стояли тільки двоє на пероні
Дивився він їй в очі без кінця
Вона тримала серце у долоні
Іще хвилина й потяг полетить
Вже б'ють копитом металеві коні
Осталась мить, прощання тільки мить
Залишитись у неї у полоні
Осиротів вокзал, всі люди розбрелись
Залишивсь він один стояти на пероні
Осталась пам'ять коли вуста сплелись
І ніжний поцілунок на посивілій скроні
Втома
Кожен з нас працює,
Досягає цілей,
Бореться за мрії,
Іде до вершини
Ми не помічаєм часу,
Вдосконалюємо сили.
Нас не цікавить світ,
Ми пливемо човнами надій.
І ми працюємо далі ,
Не зупиняємо роботу,
Але ми не машина.
Ми здатні відчувати втому
Осінь
Ви знаєте,колись я не любила осінь,
Здавалося,що це сумна пора,
Але нам варто придивитись,
Можливо,це і життя
Десь сум,десь радість,
Незрозумілі каяття,
І тут ти раптом оживаєш,
Осінь - це така пора
Ранок
У чисту воду опустили
Дерева-верби коси,
Із них стікають по краплині
Ранкові сльзи-роси.
А сонце нами так жадане,
Встає з колиски-ночі,
І разом з сонцем променіють
Мої люстерка-очі.
Джерельну воду спрагло п' ю
Мов сік дев' ятосили,
Я ранка , сина дня люблю,
І день буде щасливий!