Вірші

Мені бузок дитинством пахне...

Мені бузок дитинством пахне
Щасливим, щирим , дорогим...
Там мати гарна і співає,
І батька бачу молодим.

Там друзі, я , брати, сестричка,
Черешні , вечори, хрущі.
Корови ,гуси, пухлі личка
Й бузку духмяного кущі.

З якою вірою ми їли
"Щасливі" парні квіточки.
Секрет на вухо шепотіли
Й писали в зошит палички...

Моє дитинство...Мов картина
Встає щоразу, як вдихну
Солодкий, свіжий й дуже ніжний
Цей запах дикого бузку.

Ви живі

Знов сміється й плаче Перемога!
Знов злітає з яблунь білий цвіт...
Не заплачуть тільки ветерани.
Відійшли вони у кращий світ.

Не заплачуть більше, не згадають
Страх війни, що в снах приходив знов...
Залишились ми, нащадки ваші.
В наших жилах переможців кров.

Ви живі! Живі в онуках , в дітях,
В книгах і картинах, у словах.
Ви живі! Ви залишились жити
В пам'[ яті , у душах , у серцях!

Ну скажи море, почему так плохо?
Я кричу в небо, мне так одиноко!
Пишу тебе в личку снова какой то бред.
И как всегда не получаю ничего в ответ.
Лучше забить все, стиреть и заново начать.
Но все же хочеться кое что сказать.

Я буду рядом, буду близко
Никогда не устану тебя ждать
Просто дай мне.. дай мне ище один шанс, сказать.

Ничего не получилось, ти проигнорил опять.
Сонце, я же так близко, ну дай мне сказать
Не прошу много, совесть не позволит мне.
Попрошу малость, ответь на сообщение.
Как пролетело время, хочу услишать тебя
Я же так скучаю.. ти мне не вериш..а зря.

Шоу одного актора

Я й досі не збагну, як Україно,
Тебе, де більше сорока мільйонів,
Поставила вже на одне коліно,
Команда шоуменів та акторів.

Можливо, я чогось не розумію,
Але для себе визначив загальне,
Я в неньці Україні жити мрію,
Де є все справжнє, а не віртуальне.

***

В цивілізованих країнах,
У іноземця є мета,
Державну знати на чужинах,
Щоб нею мовили вуста.

А в Україні до закону,
Лунають меншості слова,
В незадоволену промову,
«Што ущємляют іх права».

* * *

Мій Янгол пір' ячко згубив.
Щасливиий знак вбачаю в тому:
Він береже мене, беріг
І берегтиме вже до скону.

Мій Янгол пір' ячко згубив,
А я знайшла його уранці...
З калюжі голуб воду пив
І бджоли розмовляли в танці.

Невідоме

Я перетворююсь в пташку
Танцюючи в колі вогнями
А він , спалює душу
І тіло у Празі навіка.

Хто знає можливо вернусч ,
Спотворена тілом й душей ,
Шрами ж остались навіки ,
Але я , зупинила цей час.

Помирати - хоч тисячу раз ,
І про поміч ні разу просити ,
Продавати талант для нездатний ,
Та демонам вічно служити.

Породила земля і мене ,
Але серце прийшло від небес ,
Третій світ клявся мовчати ,
Але я загубилася навіки...

Дле мене ти - це все

Для мене ти - це все,
Ти - скарб пригоди,
Моє натхнення й подруга найкраща.
Моя душа - це ти, моя любов.
Моя життя прекрасна половина.

Для мене ти, неначе вчителька із фільму,
Вже настраждалась и даєш пораду мудру.
Марья Васильевна.
Як ти на неї схожа.
Й для мене ти була така ж близька,
Як для Кармен ця вчителька.