Згвалтування...
Хлопці познущалися над слабшою, дівчиною,
Кричали їй у спину, що - Ти шлюха, ти і будеш, шлюхою,
Вона була із бідної сім'ї, багатодітна мама, немічний татусь,
- Я вас пробачу, я на вас незлюсь...
Боялася, просила їх тремтячи на колінах, щоби нечіпали,
Життя, щоб милого лишень неперервали,
Але вони сміялися, дуріли, шуткували,
І сліз благальних із очей, зовсім непомічали...
Один на вухо їй сказав, що дуже любить,
Якщо вона небуде з ним, то він себе погубить,
Вона щось намагалась пояснити, розказати,
Про свої погляди так ніжно, розказати...
Він вислухав її і бувши п'яним згодився,
На зустріч завтрішню опісля шостої, погодився,
Далеко відійти невспівши, як її зловили,
І його друзі за голівоньку, схватили...
На ліжко кинули, як м'ясо або тряпку,
Знущалися насильно, по порядку,
Вона вже сил кричать немала,
Смиренно, як патик, лежала...
Від ночі тої завагітніла вона,
Тепер почалась доля непроста,
Той хлопець, що тоді був відпустив,
Серце і руку, згодом предложив...
За все у неї попросив пробачення,
Вона засяяла від щастя й все простила,
А друзям всім сказав, назавжди, допобачення,
Яка ж красунькою вона була, щира і мила...
У нього рани довго ще незаживали,
Уночі спати ті кошмари, заважали,
- Добре, що з розуму ти тоді незійшла,
Моя єдина і така слабка, сильна...
Він друзів своїх невинив, бо план то був його,
А після слів її тодішніх, все погане, вишибло,
Та було пізно, ліг він, відключився,
Тепер стоячи на колінах, він молився...
Майорова Фея
Козаче
Козаче
Гей, юначе,
Славний козаче.
Йди но сюди,
На чужину йди.
Вмерти не бійсь,
Богові молись.
Не бійся крові пролити,
Не дай ворогові на Батьківщину ввійти.
Тарас
Колись давно на землі у нас,
Жив чоловік на ім'я – Тарас.
Дав він великий дар
Зветься -”Кобзар”.
У котре дивуюсь, гортаючи книжку,
Вдивляючись в очі самої душі.
О мово рідна, ти – моя!
Це небо, сонце і земля,
Це неньчина пісня колискова,
Зоря прекрасна світанкова.
Не помиливсь, Тарасе, ти,
Тож слався на віки!
“Без мови в світі нас нема” –
Безсмертні ці твої слова.
Минають роки і століття.
Так невблаганно лине час.
І перейшло те лихоліття,
Що пережив колись Тарас.
В дитинстві сиротою став,
Талант з роками розквітав,
В майбутньому просив він долі,
Хотів для України волі.
І його ім’я — незгасне,
Світлий образ — неповторний.
Синичка
Синичка -
Пташка - невеличка.
Люта Зимонька настала
І Синичка пісеньку заспівала:
Зіні - зіні - зі!
Не боюся я Зими.
Ти, Зимо, мене не лякай,
Я нізащо не покину рідний край!
Зима все чує і лютує,
Диким звіром виє.
Час йде, час минає,
Пташка знов співає:
Зіні - зіні - зінь,
А Сонце вже і теплінь!
Сонечку, любе, світи,
Не йди за хмари ти.
І потанули усі сніги,
І скресли криги.
Зима звільнилась,
А Весні місце лишилось.
Птахи цвірінчали
На весь ліс Синичку прославляли.
Старець - мудрець
Старець - мудрець
Сидить старець,
Знатний мудрець.
Сидить, міркує
Навколо квітень квіткує.
Краса око милує
І серце чарує.
Соловейко мелодію співає,
А юнак поради питає.
Мудрець мудрість каже,
А сонце красне ось-ось за гори ляже.
ВІТАЛІЙ МИРОНЮК - ПРОСТІ РЕЧІ
Прості речі: будинок, паркан з газоном,
на сніданок, зелений чай і салат з авокадо.
Над моєю головою небо чисте і бездоне
і сонце, якому я безперечно радий,
його світло пахне, ніби апельсин,
сліпить мої очі свіжим соком з помаранчів,
істине щастя, це коли мій син
їздить зі мною на конях по ранчо.
Моя дружина гутує мафіни і яєчню з беконом
і її волосся розтікається по плечах, немов той мед
я можу сказати впевнено і залізнобетоно,
що не продам це ні за який коштовний придмет
спокій поруч з нею і простими речами:
книги і годинник, що рахує час в кабінеті
Я дякую Богу, що навчився помічати
кожну сикунду радості на своїй планеті.
Покохала
Я закохалась так вперше
Нічого й нікого не бачу
Лиш ти стоїш біля мене
Перед очима тебе я лиш бачу
Ти такий, якого чекала
І душа палко горить
Ти мій світ я тебе покохала
І надіюсь це буде взамін
Ти моя частинка душі
Серця мого наркотик
Що я знайшла у тобі
Частинку своєї душі❤️
Із зрозуму зводжу себе
Який ти для мене дорогоцінний
Ти як промінчик, палко гориш
І ніколи, ніколи не згаснеш❤️
Шевців Оля
Любов
Ти знаєш як це любити?
Ти розумієш як це любить?
Ти знаєш як це спинити?
Ці почуття вимкнути в мить?
Ах,так,я ж забула,це неможливо!
Говорить п'яте чуття...
Це ж таке чудове диво
Любити уміть відчува
_kasiyan