Вірші

Сіра маса

Я йду туди де мене не чекають.
Я цілий день сміялась- а зараз плачу.
Та не побачите моїх ви сліз, бо я так хочу!
Прийшла, мене ніхто не бачить...
Я тінню ходжу: на носочках, тихо.
Мені так легше, мені так спокійніше.
Я сіра мишка, я сіра пташка, я сіра маса...
Мене не чують, а я не можу вже кричати!
Одна на світі, одна думками...
Я сіра маса, я сіра пташка, я сіра мишка.
Але давно вже не людина!

Без образ

Вам коли небуть обрізали крила?
Мені не раз
Це як відкрита могила
А ти говориш "Без образ"

Ображав мене безжально
І не відпускав
Це вбивало мене морально
А потім ти обіймав

Скільки раз я втікала
А ти перехоплював
Якби я тоді знала
Що ти мене обманював

Я була обмежена в діях
Не змогла літати
Я блукала в мріях
І нічого не могла сказати

Просила забрати моє життя
Адже це тільки ілюзія
І я ніколи не буду твоя
І не зможу більше літати я

Я пам’ятаю

Я пам'ятаю як колись
Ти губ моїх торкався і міцніш
В обійми, притуляючи до себе
Казав : " Кохана, я без тебе..
Немов сузір'я без зірок,
Криниця повна суматохи,
Джерело без водиці трохи,
Коли без тебе я..
Журба окутає мене,
Якщо тебе не буде поруч
Чи то цей день весел, чи муч.
Однак зі мною ти повіки
В цей день співатимуть всі ріки
Бо ти - моя
Веселка в небі все тобі покаже
Пташки у пісні все тобі розкажуть
Кохана, люба, дорога
Нехай веде С тобою нас одна дорога
І йтимуть будеш й ти, і я
Дорогою щасливою та без тривоги."
Я відповідь тобі даси під алтарем,
Повік С тобою хочу бути
І жити в радості і в скруті
Для мене не важливо це,
Коли коханий мій зі мною поруч
І обіймаючи мене,
Він знов промовить:
" Я чекав тебе"

Без тебе...

Не залишай мене, я точно упаду
Не залишай мене, без тебе я як вітер
Не залишай мене, я плачу і лечу
Люблю тебе, без тебе - без повітря.

кохання

Кохання - це найкраще почуття,
коли кохаєш маму, тата, рідних
ти нібито літаєш в небесах,
і тихо поринаєш в свої мрії.
Ти хочеш плакати, радіти і сміятись,
ти хочеш пізнавати щось нове
і інколи про щось ти забуваєш,
та не біда згадається усе.
Якщо кохаєш ти пробачеш все на світі,
брехню і заздрість, зраду і чутки.
Кохання - це найважливіше в світі.
Людино, памятай завжди про це!

війна

Все небо чорне,
бахкають торпеди.
снаряди, бомби, міни і ракети
летять над чорним, виснаженим небом.
Солдати гинуть і сумують їхні мати,
синів чекають, плачуть, виглядають.
Неповернуться вже вони додому,
уже ніколи, більше вже ніколи.
А материнське серце тихо ниє,
Дружини плачуть за чоловіками.
А діти тихо,тихо,тихо,тихо
питають в мами,- де мій любий тато?

Я знов кажу тобі - прощай , в мені жалю немає .
Усі слова як з кришталю , вони застрягли в ранах .
Більш не болить , не кровоточить ,
І сльози - виплакала всі !
Прощай ! Goodbye ! Au revoir !

Я спалю усі мости , і ти мені прости ,
Вогонь кохання догорів !
Ми бути разом не могли , у нас з тобою різні шляхи .
Залиш все так ,як воно є.
Прощай ! Goodbye ! Au revoir

Схилили голови тополі

Схилили голови тополі
Свої ховають відчуття
Роса немов сльози солоні
І щирі їхні почуття

І стогне в степу сизий вітер
В степу хозяїн він один
На папірці з кривавих літер
Своєю кров'ю пише син

Він пише лист своїй матусі
Що був кривавий, жорстокий бій
Що полягли всі справжні друзі
І він залишився один

Пробач мені моя рідненька
У ці хвилини каяття
А зараз шлях лежить для мене
У небуття

Я дякую тобі рідненька
Що ти дала мені життя
За час проведений в недузі
За твої щирі почуття

За ту любов, моя ти мамо
Яку з собою ти несла
За ніжний голос, твої руки
І ті яскраві почуття

Пробач мені за тії ночі
Що провела ти геть без сну
Коли був з милою щоночі
Та залишав тебе одну

Твій сповнений любов'ю погляд
З собою в вічність понесу
Твій рідний запах, твої долоні
Жіночу вроду і красу

Летять круки над тіїм степом
Стоїть різкий над полем дим
Взлітає ангелом у небо
Єдиний материнський син

І випав папірець з долоні
Ослабла вже його рука
Чоло змарніло біля скроні
Накрило тіло вже роса.

Піднявся в степу сильний вітер
Він підхопив того листа
І папірець з кривавих літер
Він матері поніс листа

І впала мати на коліна
З грудей лунає дикий крик
Відчула матір подих сина
Що з вітром промайнув і зник

Відчула мати сповідь сина
Про лютий той кривавий бій
Немає в матері більш сина
І серце роздирає біль

Схилили голови тополі
Сльоза тече немов роса
Стоять тополі в чистім полі
І справжні їхні почуття