Вірші

Живи сьогодні - як в останнє,
Не озираючись назад.
Не біжи за тим , що не твоє,
Побережи ноги.

Не відпускай , тих кого любиш ,
Подзвони , напиши ,
Вони чекають як і ти .
Прощавай ,ми усі помиляємося .

Новий день - нові світанки ,
Не малюй рамки .
Залишайся людиною, щоб не було ,
Адже це так важливо .

Хто як не ти , здолає страх ,
Добереться до вершин .
Просто іди , запалюй вогонь ,
І світло буде горіти ,
Яким сильним небув б вітер .

***

Померла...
Відійшла у ті світи...
Душа моя...
З душею Валіде Хафси.
Змінили хід подій, історрії та дат
Ці смерті дві...
Вони були невчасні...
А може ще прийде
Селіма білий кінь,
За моїм тілом,
Вже не за душею?

А може зможу
Я вернути все назад?
Навряд чи.
Бо залишились лиш сльози.
В біді своїй
Я знаю лиш одне:
Селіма Грізного, тут білий кінь не допоможе.

Поплач

Можливо хоч одна з мам яка прочитає цей вірш змінить своє відношення до своєї дитини і повернеться. Тоді я буду щасливий.

Поплач. Можливо в сльозах знайдеш ти втіху
Стане легше і біль відійде
Ти не знаєш де завинила і за якого гріху
Але ти поплач, можливо біль мине

Ти не розумієш як змогла вчинити
Так матінка-зозуля кинувши дитя
Можливо так потрібно, чи так треба жити
Це дорослих справи, там не буде каяття

Поплач. Можливо саме так виглядає кохання
Не ніжність і обійми а шелест купюр
Повилітали на чужбину, їм не потрібні діти
Поміняли на одяг, бажано від кутюр

Поплач. Дивлячись на фото та пригадуючи маму
Це єдине що вас пов'язує і телефонні дзвінки
Вдивляєшся у риси телефонного екрану
Ще інколи з'являються смс рядки

Біль мине. Можливо із часом ти зможеш забути
Стерти в пам'яті більшість дитячих образ
Але знову вночі тобі не заснути
Пам'ятаючи фото маминих глаз

Вечірня Прогулянка

Жарт


Приборкувач Тигрів і Левів - “Чабан”,
У нього в руках повідки та аркан.

Вечірня прогулянка — радість дитяча,
Не шкода нічого для друзів-Котячих!

І левик — Левко, і тигрище — Тигран -
Суворі мисливці, бійці — ураган.

По вулицях Тигрик сторожко чалапа,
Скрадається він на підігнутих лапах.

“Мій пане Чабане, - Тигр каже покірно, -
Щось лячно мені, на душі неспокійно,

Тут ровери їдуть, трамваї та “буси”,
По вулицях міста гуляти боюся!”

Злечу до неба .
Запалю усі зорі ,
Щоб осіяли твої дороги .
Зберу для тебе усі квіти ,
Що є на цім світі .
Я для тебе моя мила ,
Розведу чорні хмари ,
Щоб грози тебе не турбували .
Молюся за тебе пташко ,
Щоб сили не покидали .
Моя матуся , моя кохана ,
Вклонюся низенько за життя , що подарувала .

Мамо !Покохала я не того ,
Що ж скажуть люди.
Вкрала чужу долю ,
Мамо що ж зі мною буде ?

Любила, вірила, чекала,
Що зараз з’явиться, прийде.
Лише не думала й не знала,
Що щастя то чуже.

Мені так самотньо,
А навколо люди .
Мамо , серце вже не б’ється ,
Мамо що ж зі мною буде ?

Малюю я серце твоє на склі
Вкладаю всю ніжінсть у дотик
Покотилися краплі по ньому малі
Мов маленькі криштальнії сльози

Я чула тоді лише вітер гучний
Із вікна вириваючісь звуки
Звуки тих наших,заплаканих мрій
Про які не хотілось вже чути

Та минає вже час...
І не місяць... Не два...
І ти кажеш собі:''Почуттів вже нема!''
Та лишається рана в душі...

І здається пройшли...
І та люта зима ,
І весна яка була непривітна,
Де було без тебе так важко,однак
Не покидало мене те світло,
Та всерівно,всерівно хотілось кричать
Ти вернися,вернись моя пташко
Тільки тобою мені хотілося жить
А зараз без тебе так важко

Любов - це насмерть...
Любов - це на вік
Любов - це не вірш
Й вона не без рим

Любов опаляє, окрилює, рве
Вона нищівна, руйнівна і багата
Любов це не щось, любов - це все
Життя без любові - це марна трата