ТИ ІДИ І Я ІДУ....
Ти іди і я іду
Забудь минуле – все забудь
Добре і погане.
І ті моменти у житі
де спалахне зоря.
забудь усе минуле не вернуть.
Перегони
Жарт
На Місяці сиділи
закохані дві Свинки,
Кабанчик і Пацюня —
щасливі Молодята,
Пацюня — вся гарнюня,
картиночка ошатна...
Був пан Кабан — вусатий,
циліндр на голові,
Було їм цікавенько,
любенько споглядати,
Як по травичці Коні
хатиночку тягли.
В хатинці — Поросятка,
веселі три Хлоп'ятка,
За ними Вовк женеться,
немов Горинич-Змій:
“Наздожену — спіймаю,
хатинку розламаю,
І кожен буде мій!
Не здожену — не треба,
Дивуйтеся на небі:
Я — Сірий Вовк-Барон,
З хатинкою змагання -
Прекрасне тренування.
Я буду Чемпіон!
Панін Олександр
Шурхенятко
Жарт
З понеділка
до суботи
Тротуаром кам'яним
Ходить Цуцик
на роботу
Із портфелем шкіряним.
На ковбаску,
на форель
Цуценя не важить,
Час від часу
у портфель
Печиво “вантажить”.
Підгледіли
Цуценятки
(Стриматись несила):
Там і справді
“Шурхенятко”
Печивом хрумтіло!
Де Мишеня?
Жарт
“Агов, Бабусю, гей,
Тебе питає Кіт,
Де хитре Мишеня
Ховається, мов Кріт?” --
“А що воно таке?
У нього довгий хвіст
І хутряне пальто,
І до крадіжки хист?
Шукає -
здобич де,
Все цупить,
що знайде?” --
“Воно, воно! -
Рудий радіє Кіт, -
Мороки джерело
(Такий мишачий рід),
Де ж я його знайду?
Скажи, не клич біду!” --
“Рудий Барон,
Шановний Кіт,
Прошу у Вас пробачення,
Такого Звіра я
Не чула і не бачила!
А запитання -
Тільки -
Жарт,
Цікавість
І азарт!”
Війна
Народ, осяяний
Історичною пам’яттю, -
Нездолений. Ми
Мусимо знати і не
Забувати ціну війни і перемоги.
Наш рідний Севастополь!
Над тобою
Нависли хмари
В спалахах – вогнях,
І ти, мов витязь,
Вирушив до бою,
Перепинивши
Ворогові шлях.
В суворі дні,
В добу для краю грізну
На Чорнім морі
На сторожі во фортецю
Тебе поставив
З певністю народ Радянської Вітчизни.
Шрам
Бува не можу стримати я сліз,
І серце крається, штормить...
Тече по венах сильна злість,
І душить мене ще сильніш!
Неначе терен мене обвива:
На привкус злість- вона гірка,
І ти кричиш, тобі болить,
І голова твоя тріщить!
А ти вдихаєш раз за разом,
Повітря чисте видихаєш-
І душу свою ти звільняєш.
І з часом біль уходить сам,
Але на серці в тебе шрам.
Тетяна Івахненко
Тиша
Так добре буть на самоті,
Коли поринувши в думки-
Сягаєш неба висоти.
І в цій блакитній метушні,
Ти чуєш тиші скрижалі.
Вона наповнює тебе, вона співа, вона несе.
А ти танцюєш в пустоті,
На цій небесній висоті.
І добре робиться тобі:
До самих кончиків душі...
Те що було то давно вже минуле
Нас розділяють тисячі кілометрів і навіть роки
А те що було, то давно вже минуле
Сказать що моя, вже мабуть навпаки
Що було колись давно вже забуле
Вже вкотре дивлюсь на загаслі свічки
На зорю на небі що тихо згорає
Можливо згадаєш про мене і ти
Можливо колись, ніхто це не взнає
Мій погляд летить крізь озон у пітьмі
Поцілувати росою тебе на світанку
Ти була моєю у тому житті
Допив я тебе до самого останку
Присядь , давай ми лише помовчим
Згадаєм у снах наше спільне минуле
Ти вже не моя, твоє серце мовчить
Але не моє, воно не забуло