Ти просто йди...
Ти просто йди і нічого не кажи
Не треба фальші та брехні....
просто йди і забери,з собою спогади усі
Те наше літо,ті вірші,що ти читав мені завжди,і ті мрійливі вечори,що ми з тобою провели
Ніяких "ми"більше немає
Зламала все не я,а ти!
Я все сказала вже тобі...а ти
Ти просто йди..ти просто йди....
Просто так🌵
Не впаду...
Зі мною таке було раз
Коли я уперше кохала.
Я ніби летіла кудись
А потім нищівно упала
Тепер це не так
Я ще поки стою
Хоч ніби літаю
Але, уже не впаду...
не здаватись!
Мені страшно.
Що я не досягну того, що хочу.
Що ніколи не відчую того солодкого присмаку перемоги.
Над собою.
Над обставинами.
Мені страшно.
Що хтось буде кращим ніж я.
Що я не знайду як побороти.
Свої страхи.
Свої негативні установки.
Мені страшно.
Що це взагалі виникає в моїй голові.
але це н о р м а л ь н о !
Бо це моє життя.
І я маю пережити ці емоції.
Але ніколи
н е з д а в а т и с ь !
Dina Min
Ми такі , які є!
Ми такі , які є!
Нам не треба боротися з собою, щоб стати кращими.
Нам треба боротися зі звичками, які стали вже частиною нас.
Боротись з нашими страхами та сумнівами.
Боротись.
І вперто йти вперед.
Не дивлячись ні на кого.
Бо ми є
справжніми.
І такими рідними та близькими для себе.
Ми відчуваємо.
Ми знаємо.
Що нам потрібно саме в цей момент.
Залишається просто жити.
Жити так, як можете тільки ви.
Ми будем вас завжди любити
А пам'ять в душі ще живе
Живе і буде там жити
Я пам'ятаю про все
Про дні, коли ви старались нас вчити.
Про всі дні народження й мрії,
Що нам малювали колись ви
Про ігри, про літо і лілії
Що вчили ви нас їх любити
Я дякую вам за усе
За вашу увагу і ласку
Нам вас не хватає-це все
Я ще пам'ятаю про казку...
Ми любим вас дуже-предеже
Ми будем вас завжди любити
Все знаю я , але як без вас жити？
Я обіцяла не плакати,
Але так треба вміти ...
PS : найкращому дідусеві♥
Ярема Анна
А він собі летить...
Життя летить...
Який ж не впинний час...
Ніщо не вічне-
По-правді й без образ.
А іноді буває,
Ти йдеш й криш -
"Постій, їх так не вистачає,
О, часе, будь добріш..."
І тих кого не має
Ти згадуєш щомить.
І під дощем ридаєш,
А він собі летить...
А іноді буває,
Що серце защемить
Знов сльози ти ковтаєш,
А він собі летить...
Не любив...
Ти не вважав мене красунею,
Це був якийсь безглуздий жарт.
Ти не любив мене по-справжньому,
Ти просто жив, не знаючи вісх карт...
"Мова"
Язик змінив нам рідну мову;
Змінила слава нам слова.
Мов культ, язик зумовив слово;
А мова - сльози пролива!
Є вибір, Пані та Панове!
І він є в кожного із нас, -
Бо, відмовляючись від мови,
Ми язиком лиш гаєм час:
Не розуміючи розмови,
Розумні мовимо слова;
А розум, мов в умовах змови,
Мов самовар, розігріва!
Замовкне здібність розумова,
Немов в німого немовля;
Без мови сенс наблизить слово
До безумовного нуля!