Свої ховають відчуття
Роса немов сльози солоні
І щирі їхні почуття
І стогне в степу сизий вітер
В степу хозяїн він один
На папірці з кривавих літер
Своєю кров'ю пише син
Він пише лист своїй матусі
Що був кривавий, жорстокий бій
Що полягли всі справжні друзі
І він залишився один
Пробач мені моя рідненька
У ці хвилини каяття
А зараз шлях лежить для мене
У небуття
Я дякую тобі рідненька
Що ти дала мені життя
За час проведений в недузі
За твої щирі почуття
За ту любов, моя ти мамо
Яку з собою ти несла
За ніжний голос, твої руки
І ті яскраві почуття
Пробач мені за тії ночі
Що провела ти геть без сну
Коли був з милою щоночі
Та залишав тебе одну
Твій сповнений любов'ю погляд
З собою в вічність понесу
Твій рідний запах, твої долоні
Жіночу вроду і красу
Летять круки над тіїм степом
Стоїть різкий над полем дим
Взлітає ангелом у небо
Єдиний материнський син
І випав папірець з долоні
Ослабла вже його рука
Чоло змарніло біля скроні
Накрило тіло вже роса.
Піднявся в степу сильний вітер
Він підхопив того листа
І папірець з кривавих літер
Він матері поніс листа
І впала мати на коліна
З грудей лунає дикий крик
Відчула матір подих сина
Що з вітром промайнув і зник
Відчула мати сповідь сина
Про лютий той кривавий бій
Немає в матері більш сина
І серце роздирає біль
Схилили голови тополі
Сльоза тече немов роса
Стоять тополі в чистім полі
І справжні їхні почуття
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись