Забута любов
Були ми закохані ,
Світило сонце , птахи співали,
Як любили ми
Ні хто не знав ,
Я с тобой ринала у любов
Але, ти знущався ....
І розбив мені серце.
Забув ти про мене
Але я не забула ...
Кожен день і ніч я не можу тебе забути
Як збрехав мені про свої чувства ...
Коли я отвернулась ти мене не вернув
Брехуни 21 ст.
Прийшли і ушли
А шрами лишилися.
*****
Всі знають , що я сильна
В діях і словах
Лише ніхто не знає яка в мене душа
Душа ж у мене ніжна , ніжна і хрупка
Хрупкіша за кришталь моя душа
Всі думають не плачу я по різним пустякам
Та ні я плачу!
Лише по вечорам. Чому по вечорам ?
Спитаєтеся ви
Та щоб ніхто не бачив
Сліз моїх гірких
Та що тут говорити
Яка б людина зовні не була
Ніхто не знає яка в неї душа.
-MJ-
І болить
Давай закінчимо цю тему
Це так безглуздо, вірити в любов.
Це так не чесно, що до мене.
Ти так кумедно граєш свою роль.
Це так фальшиво і це надто просто.
Це однобоко, і незграбно, і болить.
Це дуже страшно, що в душі одноголосно,
Хтось вірить й кричучи мовчить...
Ця рана, ще кровить, вона жива.
Ти надто глибоко поранив моє серце.
Тепер безжально кажучи прощай
Ти змушуєш мене згадати нездійсненне...
Люди
лірика
Є різні люди у житті...
Одні, - як квіти при дорозі.
Так хочеться зірвать тобі-
А підійти до них невзмозі.
Є люди...Світять немов сонце,
Без них, ти зовсім в темноті,
Відчинять для тебе віконце-
Й на допомогу йдуть тобі!
Є люди...Наче темні хмари,
В житті твоїм, як буревій,
А діють так... немов то чари,
Й до дна ти п'єш... вже цей напій...
Є люди...як ковток повітря-
Ти задихаєшся без них!
І навіть... Через тисячоліття!
Ти будеш згадувать про них.
Є люди, - полум'я вогню,-
Підійдеш близько - й обпечешся,
Ще й душу вивернуть твою,
Тай після цього не зречешся.
Прості є люди...Як вода...
В клітинці кожній відчуваєш,
Без них нема твого життя-,
Та рідко ти їх обіймаєш.
Багато різних є людей,
Одні, - урок несуть тобі!
А інші просто є незмінні-
І йдуть з тобою по житті.
Viktoria Sakalosh
27.09.2019
Виктория
Мама
Мама - це найважливіша людина в світі, бо вона нас народила, любить нас, піклується. Мама - одна на світі, мов квітка у долині.
😣
І очі знову стали сірими
Вони втомисись бути сильними
Вони втомились тебе бачити
Ніхто не міг цього пробачити
Ти знову снивсь ночами темними
Всі її подвиги були даремними
І нею досі це помічено
Ніхто не знав що все закінчено...
Ми не з слабких...
Я закохалась у твою посмішку
Я закохалась у твою мрію
Тепер не має не зможу
Тепер, я тебе розумію
Ми зможемо рАзом пройти всі незгоди
Ми зможемо! Чуєш , ти тільки існуй
Я знаю, це складно і всі ці прогнози...
Я знаю... Але ти ж все пройшов?
Ми зможемо рАзом. Ти чуєш? Я знаю
Підтримаю, впораюсь я не з слабких
І ти, моє сонце, світи вже без краю
Ми вибір зробили і він не з простих
Україна
Я так люблю свою країну!
І се що в ній є це тіхто нас народив
Це наші матусі вони є наше сонце
І рідний край це калина,горобина,та інше
Бо ми це люди ми дорожні дбати по свою країну!