Вірші

Золотокудра юність

Те, що забулося, палає у душі
Прозорим вогнищем в золотокудрій юні.
І затремтіли спогади в сльозі,
Де час годинникар згубив, лише відлуння.

У тихім лісі ще стоїть туман,
Крізь віття б'ється теплий літній ранок.
П'янких троянд розвіявся дурман.
Народжується знов новий світанок...

Відвертість

Відвертість – неабияка сміливість,
Відвертість – не приховані думки.
Не кожному з нас кидати каміння
В обличчя легко,
Та й не до снаги.

Сміливість – це таке протистояння,
Коли і проти навіть цілий світ.
Сміливі кують душу без вагання
І з часом їм
Підкорюється світ.

Разом

Моє кохання має сині очі,
І в них я бачу дивний сон.
Де ми з тобою на сопілці,
Кохання пісню граєм в унісон-
Разом.

Моє кохання має довгі вії,
І в них я бачу густий ліс.
Де ми тримаючись за руки,
Кохати вчимось в унісон-
Разом.

Моє кохання має чорні брови,
І в них я бачу грізні блискавки.
Де на небесному просторі,
Коханням зітремо їх в унісон-
Разом.

Моє кохання дуже дивне,
Його я бачу у ві сні.
І прокидатись не охота,
Коли ви поруч, в унісон-
Разом.

Страх

Страх. Страх перед чим?
Ми боїмось людей самих собі подібних.
Чужих людей прохожих,
яких побачим раз і більше не побачим.
Ми боїмося думи в голос закричати.
А ось чому так, ти себе спитать не хочеш?
За комплекси які нам дали за життя.
Чи за журбу яка у світі всім дана.
Ти хочеш взяти все і кинуть в прірву!
Не можеш ти її знайти?!
-То викинь в небо!
-Не долетить!
-Тоді у море синє і бездоне!
-Не можу я не можу щось тримає!.
Тримає страх, ось з ним ти і борись

https://www.youtube.com/watch?v=aETh_lE0m58

Без слів.
І без коментарів.
Бо тут лише душевні відчуття важливі.
Якщо відчути й зрозуміти ви змогли,
То ви ще є людина.
....

Чому

Я пам`ятаю, я не забуду, все що у мене було до……
У цю хвилину я сумую, а через 2 усе пройшло.
У всіх є згадка про минуле, про горе що у них було.
Усі кричать життя погане, а всеодно тримаються його!!!
У когось більше щасття ніж печалі
А хтось сумує більше ніж усі, а всеодно живуть, не помирають
чому, скажіть мені чому????
Що нас у світі цім тримає, ми живимо й радіємо чомусь,
таж так багато цього горя і печалі!!!
чому, скажіть мені чому????
І та журба нас так з`їдає! Але за неї ми й живемо!!!

Час

Вітер…
Ти стоїш у широкому полі.
Світло…
Час не має ніякої волі…
Краплі
Дощу на долонях
Тихо…
Закриваєш очі бездонні…
Ніжно
Вітер пестить розкішне волосся.
Літо
З тихим подихом ночі сплелося.
Зорі
Оду ночі співають…
Світ не кличе,
Час влади не має…

Душа торкається перлинних струн.
Життя спиняється у мить одну.
Любов життя знаходить.
Мелодія поллється із душі.
Така тужлива ця мелодія.
І скрипка гратиме в тобі
Допоки ти не зрозумієш:
Любов прекрасніша за все.

Люби,
Допоки ще любити вмієш.