Залишилось вино
Я душу шукала,
А знаходила тіла,
Мій погляд палав,
Залишалась зола.
Знов бруд навкруги,
І не видно зірок,
Хтось повен туги,
Хтось повен думок.
Більше я не сміюсь,
Та й не плачу давно,
Сподівання пройшли,
Залишилось вино.
P.S
Розхристані очі мого почуття,
Втомились дивитись в далеке минуле,
Їм хочеться бачити лиш майбуття,
Та погляду твого, вони не забули.
Avea Dea
Мені б тут залишитись
Мені б тут залишитись,
Спинитись не на мить,
І на ліси дивитись,
Й забути, що болить.
Із горизонтом злитись,
І знати що горить,
Не полум'я руїни,
А міста тиха мить.
А потім на світанку,
Почути трепіт крил,
То птаха з сходом сонця,
На зустріч дню летить.
Я дивлюся у її очі
Я дивлюся у її очі і бачу синє небо
Ними хмари гуляють в повітрі
Обійнять виникає потреба
Я пірнаю у її чакри і єднаюсь із нею думками
І танцюють у танці екстазу
Наші спільні брати таракани
Ми мандруємо разом в повітрі
І залазимо разом на скали
Прокидаємось на однім світері
Коли скиглять безсилі шакали
Я кохав би її до безтями
Цілував її губи в куточок
Та великі круги діафрагми
Закривають до серця рядочок
Наші імпульси бродять по венах
Досягаючи мочок на вухах
Ми живемо думками на сценах
Пожираючи славу по слухах
Ми так прагнемо разом любові
Загорнувшись в яскраву палітру
Відкриваємо в чистому полі
Вогняну для емоцій півлітру
Орех Владимир
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Без кого світ стає журбою оповитий ,
Чи станеш тим, чиє ім'я , мовляв
Весь світ завмерши у солодкій миті,
Немов слова втрачявши завмирає .
Немов всі літери втрачають свою риму.
Немов навіки серце затиха .
Забувши про безхмарну днину
А може станеш тим ,
кому я даруватиму натхнення у віршах ?
І рідну душу в кому я відчую
А може станеш ..... Чи вже може став ?
Чи може буду вічність я гадати
Сподіваючись , твоє ім'я вже не почую
Масалович Софія
відтінок помади
кожен раз, коли у мене питають
яка у мене помада,
я ввічливо говорю, що не пам'ятаю,
і обіцяю сказати, як тільки згадаю.
згадувати нема що.
це третя резус позитив.
(ну хоть хтось оптиміст)
з'єдную родимки на твоєму тілі.
хотілося б цілунками,
а вийшло бордовою кров'ю.
(не) натхненний єнот
*
мій театр представляє:
чотири маски,
і жодного щасливого погляду.
у п'єсах немає ласки,
кожному актору своя емоція.
незакінчені сценарії,
і фальшива гра.
така ж жахлива імпровізація
і несправжнє кохання.
ніхто з присутніх не впевнений
у правді.
ніхто не знає, як бути далі.
було багато глядачів:
закохані, нещасні і зухвалі.
але якими вони б не були,
після вистави
нікого не зосталось,
і щось спалахнуло.
сильно і надовго.
серце акторів зітхнуло.
ніхто не хотів дізнатися
іншу сторону сцени.
нікого не цікавило справжнє,
те єдине, що нагадує людину.
вони не витримали і годину..
потік думок перервали
глухі оплески.
у залі сиділа тінь.
Я
Загублена в заплутаному світі,
Бажаюча прожити неподібно,
Шукаюча тебе в безмежнім літі,
Тебе, єдину душу мою рідну.
Знаходячи й втрачаючи одразу,
Щаслива і нещасна одночасно,
Отримавша і ласки і образи,
Та зрозумівша, що життя прекрасне!
P.S
Невже єдиний спосіб стати щасливим в цьому житті - це зійти з розуму?
Вибач мамо за те що не вберіг
Вибач мамо за те що не вберіг
Осипав цвітом сивиною із тополі
Любила ти мене до скону літ
Пішла залишивши журбу до болю
Твоє навіки всміхнене лице
На нашім фото з сумом пригадаю
Лягло пластом із пам'яті й свинцем
Чи зможу пережить журбу не знаю
Прости матусю й Господи прости
Предстала в твої руки Діва
З долоні будеш Господа нести
Свою любов до мого ще живого тіла
Дивлюся з болем в місячну блакить
Шукаю в небі нову зірку
Лети матусю, до Господа лети
До зустрічі в раю, хоч й справді гірко