Вірші

Ніч
Вечірнє село пливе у мріях зимових.
Закручує сніг свої танці від ночі до ранку.
І вітер співає-пісень він взнав тисячу нових.
Прокинемось завтра,і не побачим світанку.
Наступного дня нову заведе хуга пісню.
Бабуся Зима і не думає ще відступати.
Все замело,ідороги не видно,звісно,
Лиш стежки протоптані нами від хати до хати.
Виступив місяць у небі зірки випасати.
Тихо він гонить отару свою до схід сонця.
Місячне сяйво не омине жодної хати,
Місяць-пастух загляне у кожне віконце.
Сумно природі-дерева стоять знесилені.
Срібним чорнилом по них метіль розписалася.
Промені сонця ще світять-Зима не скорила їх.
В пору сувору лиш ними весна скористалася.

Біжить вона по росяній доріжці.
біжить вона і чує крик душі.
вона не вірить що вже більш ніколи,
Їй не почути його теплих слів.

Вона не вірить,що ті дні щасливі
Вже проминули ,наче снігопад.
Іне назве її він вже так мило
Як це було ще кілька днів назад.

Щасливі зустрічі та теплі поцілунки
І незабутні ніжності слова.
та все це було тільки лиш омана
Вона ж не знаючи кохала до нестями...

То де ж любов,оспівана віками?
Де загубили ми це почуття?
Чому вона по-справжньому кохала,
А він?...для нього це лиш гра...

Вітер хмари на північ жене,
Пахнуть втомою мокрі дороги
Не питай,чи кохаю тебе
Я не можу сказати нічого.

Не питай про забуту печальЮ
Що живе у виснажливих снах
Я розбила образи холодний кришталь,
І побачила щастя у твоїх очах.

Вітер хмари на північ жене,
Пахнуть втомою мокрі дороги
Не питай,чи кохаю тебе
Я не можу сказати нічого.

Думка

Сидиш і думаєш ти над життям
І розмірковуєш що буде далі
Не знаєш ти чого чекати там
Тому обдумуєш ти всі деталі.


А в голові усі думки
Про незрозумілі вчинки
Коли були закриті всі замки
Ми вламувались зразу у будинки.

Ну а подумати і зрозуміти
Ми не хотіли ми ішли вперед
Тому що жити,ми хотіли
А не з усіх тих бути тут серед.

Цінуй те, що маєш…

Зима на дворі. Сніжинки у танці злилися.
Зима на душі. У ній тихий сум поселився.
Мороз у очах, і ти свій холодний погляд кидаєш.
Страх у серцях, і ти свою біль мені розкриваєш.
І знов незнання, веселка тривожно згасає,
І знов сіризна життя твоє поглинає.
Самотність жива, вона на тебе чекає.
Підступна і зла, в її обіймах весь світ потопає.
Та ти не одна. Є людина, яка щиро кохає.
Заради тебе живе, свої почуття тихо у серці плекає.
Тернисту дорогу пройде та любов, не все зуміє подолати
І зникне ніби й не було. Не треба плакати, страждати!
Дві долі, два шляхи і два життя
Ніколи їм не бути разом.
Не допоможе навіть почуття.
Нічого спільного, ніякого життя.
А час біжить, і плин його не зупинити.
Серце мовчить і стуку навіть вже не чути!

Я давно вже не маленька.
І кохаю я давно,
І тече сльоза маленька ,
Скільки болю завдано...
І за що?
За те що я кохаю?
За те що вірною була?
За те що все життя блукаю,
Немов примара лісова.
Я люблю гуляти,там де хащі лісові.
Де вітер мов живий колише віти сумні.
Де тече спокійно,тихо,неначе музика яка...
Прозорий потічок чистої води.
Де квіти простягають свої пелюстки,
І неначе говорять
Сльози зітри.
І тоді все міняється
Неначе все усміхається,
І серцем спокоєм заливається.
І взимку так буває,
Тільки сніг вже надихає.

АВТОР...Василів Юлія Романівна.

Так боляче буває…
Бо ти з ним.
Це ревнощі печаль, а чи - любові?
З тобою поруч буть,
Звісно, менше болю,
Та біль все ж той:
Пронизує палким
Жаданням сподівань,
І мрій – оголених і кострубатих,
Як вся любов моя –
Беззахисних та вбогих.
Лишається молити Бога
Або від пеку закричати
На світ увесь…
Та марно.
Ти знову з ним.
Так просто.
Так довершено.
А я – та годі вже й казати!
Я кривди скривджений пісняр.
Тебе просить? Ні –
Вже хочеться тебе благати!
Та Бог пообіцяв мені,
Що сяду
Одесную Нього…

Про тебе думаю і мрію
До тебе думкую я лину.
Зустрічі з тобою я бажаю
І немає часу плину.

Хочу я тобі сказати:
Мила, ніжна, незрадлива.
Тебе я хочу обійняти
Моя дівчино красива!

Хочу в очі тобі заглянути,
І в їх бездонності тонути.
Не виринати, потопати,
Частино тебе ставати.

Тобою хочу милуватись,
До тебе ніжно доторкатись,
Разом із тобою посміхатись,
І рум’янцем наливатись.))

Тебе я хочу цілувати,
Губ твоїх торкатись.
Хочу обіймати і не відпускати,
З тобою завжди залишатись!

Та все це мрії і мої бажання.
І це бажання – ти одна,єдина!
Неповторна, скромна, чорнобрива.
Ти – моє кохання!!!)