Вірші

вирішуйте самі
Іти самій у світ лукавий...
Не знати, що тебе чекає впереді.
Іти і плакати в душі, не на очах у всіх.
І щоб тебе ніхто ніколи не побачив.
Щоб не осоромив і не образив??
І щоб ніхто не знав де ти і що з тобою?
І щоб за тебе не питали, як не знати за кого!!!
Тому ти мусиш бути дома ,із рідними в сім*ї.
тоді з тобою не станеться такого...

З очей сьогодні падають сльозинки.
Забиті болем і гірким назитом.
Душа кричить,благає.
А гострий подих сліз по рані сипле сльози.
На ті місця,де серце моє б'ється.
Де все добро на біль кується.
Так хочеться піти туди де пусто.
Нема нікого.Тільки я.
Де вітра очі дивляться крізь мене.
Читаючи усі мої проблеми.
Де я сама з болем,
З побитим серцем і з його колем.

Весна моя улюблена пора
вона така красива.
Намилуватися нею нам пора
весна є особлива.

Сидів я на березі моря
Чув як хвилі шумлять на весні
І сльоза покотилась від горя
Від того, що сиджу в самоті.

О, як важко самому іти по-житті
А тим більше в чужій стороні
Де нема тобі близьких людей,
Людей - яким міг би довіритись ти.

Та я вірю, настане колись
Довгожданний той день
Коли доля з"єднає в обійми
Двох розлучених часом людей.

Доріану Грею присвячується.

Красою був наділений Ти
і не мало серце покою,
що зробити, щоб її зберегти
на яву, для неї, для любові.

Молитву промовив Ти кляту
і не знавши що наробив
своє серце Ти втратив
і душу навіки згубив.

Тій красі дивувався кожен-
хтось заздрив, а інший гнобив
і сам перебравши насолоди
Ти хотів відректись назавжди.

В пориві злості і образ
Ти ніж узяв отруйний
і в тихий та нічний час
прспав усі ці муки...

Одні говорять,що любов це казка
Це не реальний і прозорий світ
Розкриєш очі,краще глянеш
І все зникає наче сніг.
Хтось інший твердить,що це мука
І що любити важко.
Бо люблять тебе,чи любиш ти,
Усе одно страждання є.
Хтось взагалі не вірить
в те,що кохання є
Можливо колись і повірить
Та цього не знатимемо ми.
Звичайно всі люди праві
Сперечатися сенсу немає
Одних воно страждати заставляє
А іншим хмару щастя посилає.
Комусь приносить нещастя
Тільки біль і тугу
А хтось літає від щастя
І співчуває тим хто внизу
Так хто ж відповість нам точно
Що ж це за таке почуття???
Можливо ілюзія казки
Привязаність чи страждання???
Та тільки одне знають всі
Що коли любиш то в душі,
Метелики літають,а світ з під ніг тікає.
І це прикрасне почуття
Всі називають без вагання - КОХАННЯ!!!

коли на небі зникла перша зірка
і прмінь землю вперше обійняв,
ти відчинив в кімнаті своїй вікна
беззахисний від долі різких вправ

коои в полуень зтось тебе спитає
\"чого ти хмурий, що не так, скажи\"
ти розгубишся що хтось впізнає
в твоїх очах краплину самоти

тоді з вечірнім вітром зрине спогад
про юність твою і оте дівча
що кинувши на тебе вперше погляд
розбурхало цікавість що спала

відтоді ти втрачав щодень свій спокій
пройшов вже час і так змінився ти
але чому, чому крізь стільки років
згадалась мить в яку ти втратив сни

любив її ти довго та духмяно
втрачав від неї голову і сон
а її очі каро-полум\'яні
тебе тихенько повели в полон

пройшов вже час, та чом крізь цілі роки
тобі мов вперше закрутився світ
ти за спиною чув ті ж самі кроки
той подих, тих же мрій політ

ти обернувся, не впізнавши спершу
оту, що так п\'янила юну кров
вона всміхнулась, було пів-на-першу
так і пішла собі, прокинувши в тобі любов.

Живу, люблю, і так скучаю,
На зустріч нашу я чекаю.
Чекаю я, і я сумую,
Коли ж вже погляд твій відчую..?

А я живу, і просто мрію.
Про мрії наші щасливії,
Про щастя разом із тобою,
Хоч і сумно буде зимою..

Тепер знайшов я сенс життя,
І лиш одна мета моя,
Я хочу щоб здійснились мрія,
Так хочу буть з тобою я..