Пiд старим, рипучим дубом присiла.
Нiч i нема зiрок.
Я даремно так рано тобi зрадiла,
Брехня все,черговий урок.
Пiд тим самим дубом i завтра сяду,
Аж волоссям трави торкнусь.
Я нiколи в життi пробачити зраду
Не навчусь. Обiцяю.Клянусь...
ПРО НАС
Любов жива у нас з тобою,
Гуляли сніжною зимою,
Ішли по вулиці щасливі,
Ще зовсім юні і красиві.
У парі добре,ми це знали
І ранок разом зустрічали,
Були хорошими стосунки,
Розмови теплі,поцілунки.
Весною квіти дарував,
Тебе ласкаво обнімав.
Високо в небі зорі ясні
Недовго сяяли і гасли.
Пливли у човнику рікою,
Заснули тихо під вербою.
І схожий сон приснився нам,
Що ми заходимо у храм.
У ньому тиша,світло ясне,
Палає свічка і не гасне.
І гарний ангел нам сказав:
ПОБУДТЕ ТУТ,Я ВАС ЧЕКАВ.......
На обличчі усмішка,
А на серці сльози.
Прохожі не помічають
І здається це добре.
Для кого?- Для мене,
Адже я одинока.
І нікому не треба
"Жаліти" ці сльози
Вони зустрілись навесні...
коли цвіли дерева й квіти,
коли світили фарові вогні,
й щасливі посміхались діти.
Вони сміялись і разом жили,
тай загалом були щасливі,
житєвою рікою разом плили,
і обоє були дуже вродливі.
Та щось сталось, побили горшки,
якась дрібниця, а розвели мости.
Вона пішла зупинитись не знайшла спосіб,
вони розійшлись... І знов була осінь!
Не дзвониш,ну й нехай - не треба
та не проси терпіння й ласки
як ти до мене хилиш небо
так я тобі відкрию казку
та не питай тоді: "що сталось?"
коли в якусь ти мить зустрінеш
-кусок любові обірвалось,
-та що тобі,ти й не помітиш
та знай, чим більше часу згаєш
на когось збоку, не на мене-
то своє щастя проморгаєш
мене не стане біля тебе.
Наперекір вітрам і болю,
І всьому злу наперекір
Я намагалась вирватись на волю,
З робити все, щоб поруч буть,повір.
Летіла вихором до тебе,
І відчувала я пекельний щем.
Я піднімалась з пилом в небо,
А потім падала з дощем.
Перетворилась я на роси,
І залишалась на землі,
Мені здавалось,наче сльози
Лились з очей твоїх рясні.
Дощем була,і падала із неба,
А потім плавала в ріці.
Спустилась з снігом я до тебе
Й померла на твоїй щоці.
Потяг мчить чимдуж скоріше:
Поспішає на перон.
Я не можу зрозуміти
Де подівся міцний сон.
Не засну, бо заважають
Мрії сонячні мої.
Щічки радісно палають,
Немов із вогню вони.
Сон... навіщо мені спати?
Краще я повірю знов -
Мрія може окриляти
(Особливо про любов).
Особливо, коли зірка
З неба зірветься й впаде.
Я пішла б її шукати,
Та не знаю вона де.
Мій перон іще далеко,
Можна мріяти весь час,
Можна ангелів небесних
Всіх зізвати лиш до нас.
Я б хотіла попрохати
Про день теплий та ясний.
Мріяти, тобто літати
Я вже вмію
Й ти зумій!
Та чи потрібно нам бентежить
Небесних ангелів святих.
Ти умієш окриляти,
Тепер ти мені за них.
Як виходить сонце
як зеленіють луги
як розцвітають ромашки
так цвітеш і ти!
Розцвітаєш,доросліша стаєш
посмішка твоя все ясніш
очі твої небесна блакить
дивишся в них і тонеш!
То як грім в степу гуркоче
Бється моє серденько
зраненька до глухої ночі
Бється не здається-
кровю стікає
Кохана,кохана моя мила-
кохана моя люба,
памятай про мене
памятай моє серденько
яке до тебе лягло.