До двохсотріччя Т.Г.Шевчнка.
Двісті років вже минуло,
та й його немає,
але те про що писав він,
сенсу не втрачає.
Як батрачив народ бідний,
так й тепер батрачить,
то на пана то на “хама”
за гроші' ішачить.
Сестри юні по борделях
і тут й за кордоном,
багатіїв розважають,
в рабстві за законом.
Діти бідні, що без роду
йдуть на запчастини,
продовжують вік багатим
лікарі щоднини.
Депутати олігархи
свій бізнес кришують
за морями, за кордоном
маєтки купують.
За кордоном свої чада
навчають, лікують,
а садки, лікарні й школи
тут, в нас, ліквідують.
Влада народ зневажає,
ще й в тюрми саджає,
по фашистськи знущається,
більш того вбиває.
.
Проти власного народу,
що десь мітингує,
направляє чорне військо
хай народ катує.
А сама собі “беркутом”
навкруги закрилась
ще й тітушок у підтримку
в Київ назвозила.
Зараз в пору його заклик
“кайдани порвіте
та вражою злою кров’ю
землю окропіте”.
Дуже шкода, що ця влада
не любить читити
тай немає в неї часу
на це витрачати.
Якби ж наші бранці влади
цей заклик читали,
то напевно б нашу волю
так не зневажали.
Вони нібито Шевченка
цінують, шанують
ювілей двохсотирічний
шикарний готують.
Величезну суму коштів
б’юджетних потратять
погуляють та й забудуть
на років ще з двадцять.
Краще булоб за ті кошти
музеї відкрити
та Шевченківські творіння
в книгах відновити.
Бо чотири президенти
в вільній Україні
не лиш його не читали,
але й геть забули.
Все народне руйнували,
лиш своє творили
не до Шевченка їм було,
та літератури.
Кожен думав як маєтки
свої захистити,
та для своїх чад побільше
добра накопити.
І тому зарплати й пільги
собі встановили
непомірні до бюджету,
де лиш одні дири.
Про народ ніхто й не дума,
як то йому жити,
без роботи від злидення
по світу бродити.
Певно до нас з заповітом
наш Кобзар звертався
щоби в його двохсотріччя
наш народ взірвався.
Та порвав оті кайдани
владою надіті
та в сім’ї єдиній вольній
зажив краще в світі. 14 лютого 2014 р.
Не втрачайте віру в Бога.
Наш гарант і його влада
ніби в Бога вірять,
в церкву ходять регулярно,
моляться прилюдно.
Але все це є обманом
так не може бути
щоби вірити у бога
й так народ свій гнути.
Обдирать тебе як липку
та ще й катувати,
на морозі з водометів
майдан розганяти.
Як ту хмару чорную,
що «беркутом» звати
на народ беззахисний
нагло натравляти .
Вже закони так попрала,
що в законний спосіб
налагодить лад в державі
не може й не хоче.
Влада втратила вже совість
Бога не боїться
геть народ свій зневажає
хоч його й боїться.
Ті закони, як страшілки,
що раніш приймила
на вимогу протистантів
ніби відмінила.
Але ж знову протистантів
і народ Вкраїни
хоче влада обманути
й підвести до прірви.
Люд бродячий в масках чорних,
що Київ тривожить,
влада ніби то не бачить
бо сама з ним ходить.
Антимайдан сама влада
чинно постачає
й на трибунах, що у парку,
сама виступає.
Під команду президента,
із Півдня та Сходу,
у підтримку його влади
звозиться підмога.
І, як свідчать репортери,
люди із підмоги
кажуть, що усі витрати
несуть регіони.
Двісті гривень за день участь,
та ще сто відрядні,
краще мерзнуть на майдані
чим гнуть спину в шахті.
Де ще можна заробити
таку в день зарплату,
а якщо ти безробітний,
то й мови немати.
Всі потуги президента
стали очевидні,
не потрібний йому спокій
в нашій Україні.
І тому прийшов він в Раду
щоб їх все відбулось,
бо чого він домагався,
амністія згубить.
І тоді народ з майдана
його переможе
і заставить жить в законі
або з трону згонить.
Він як видно здатен зрадить
неньку Україну,
розділить на Схід та Захід
чим втратить надію.
Що й надалі його влада
буде панувати,
над народом знущатися,
а він царювати.
Отож люди будьти мудрі
не вірте цій владі,
віру в Бога не втрачайте,
там на барикаді.
І лише в сім’ї єдиній
в сім’ї вольній, новій
ми здобудем в Україні
свободу та спокій.
Не просіте милість в Бога
між різних конфесій,
спасе нас лиш перемога
від гніту й репресій.
А ділитити віру в Бога
не гоже та страшно
бо за це Бог покарає
суворо і вчасно.
Неминучіть кари бога
ми вже відчуваєм
маєм безлад в Україні
ряд грізних аварій.
І нема тому ні краю
і навіть надії,
що колись це все минеться
без нашої дії.
Ото ж люде на майдані
стій до перемоги
застав владу виконати
всі твої вимоги. 10 лютого 2014 р.
Знову помилився.
Кандидатів в президенти
було так багато,
що не знав за кого ж голос
свій хиткий віддіти.
Список довгий, дрібним шрифтом
став переглядати,
для Вкраїни щастя й долю
почав обирати.
Вибирав я, вибирав я
та й знов помилився,
обрав дурня пихатого,
щоб він провалився.
Тільки, тільки став до трону,
почав всіх лякати,
те, що інші не зламали,
став реформувати.
Закриває садки, школи,
лікарні ламає,
непотрібні вони стали,
ні за що їх має.
За зря кошти із бюджету
нащо витрачати,
краще землю, що під ними
вигідно продати.
Або своїм молодикам,
що в трон запихали,
в знак пошани за довіру
просто дарувати.
А реформи ті є байка
для простого люду,
ціни втроє піднялися
гривня ніц вартує.
Курс в Європу не міняє
певно сам в це вірить ,
тому ціни європейські
в Україні діють.
Вік пенсійний підіймає
в угоду Європі,
щоб недожили до пенсій
бідаки жіночі.
Фонд пенсійний захудалий
немає чим править,
своїм браткам мільярдерам
за все пільги дарить.
Україна і її порядки!
Спокон віку в Україні
не було порядку
бо її мужі державні
грались з нею в прядки.
Ніби дбали про державу,
про її могутність,
а насправді продавали
усю її сутність.
То хану турецькому,
то польському пану,
то царю російському
тепер же пахану.
Тепер влада в Україні
вся є незаконна,
бо не обрана народом,
а клановим збродом.
Сотні партій на папері
тишком сотворили
і народ наш український
ними розділили.
І тепер по між народом
сіють лиш розбради,
щоб не зміг він об’єднатись
проти злої влади.
То мовою, то прапором
народ будоражать,
всю історію спотворять,
що хочеться плакать.
Внуки дідів зневажають,
за їхні заслуги
в перемозі над фашизмом,
за життя в Союзі.
Нові лозунги маячать
у більшості з партій,
що з фашизмом зря боролись
краще було здатись.
Філософія змінилась
у політиканів
із марксистської в фашистську
і свій народ давлять.
Найактивних опонентів,
у партій верхушки,
влада просто викупає,
як свинячі тушки.
А які не продаються,
то до казематів
їх пакують безоглядно
прокурори кляті.
Отак влада потихенько
молодь відлучає,
від рідної України
у світ витісняє.
І тому в народі кажуть
в Україні жити
краще в світі безправними
нелегально жити.
Залишиться Україна
з пристарілим людом
тоді й виборів не буде
вічна влада буде.
Обіцяли жити буде краще.
Обіцяли, що вже завтра
жити буде краще
але ж завтра промайнуло,
а жити нізащо.
Ціни стрімко полетіли
у високі гори,
а зарплати і пенсії
залишились доли.
Медицину всім доступну
довели до краху
і тепер як непотрібну
закривають махом.
Влада собі спец лікарні
спец пансіонати,
а тебе народе бідний
мусить вимирати.
Передбачені законом
соціальні пільги,
безпринципно скасовано
у бюджетні ігри.
На чиновників багатих
грошей вистачає,
а на соціальні цілі
бюджету немає.
Мілярдерам чиновникам
хабарів замало,
допомоги із бюджету
їм ще бракувало.
Запозичення великі,
від світових Банків,
розподілять між собою
та ще й нові клянчать.
Нам лепочуть, що кредити
їм нові потрібні
для спасіння України
від кризи і прірви.
Прірви, що залишив ніби
уряд попередній,
в держбюджеті одні дірки
і борги страшенні.
Про площадки вертолітні,
елітні маєтки ,
в звіті уряду річному
намає і мєтки.
Все зростає їм потрібне
для Євро дванадцять,
а все інше неважливо
нехай люд пробачить.
Об’єднаймось в тім спасіння !
Люди добрі схаменіться,
не дайтеся зброду
навкруг неї об’єднайтесь
спасіть свою долю.
Долю богом даровану
нашій Україні,
землі щедрі , ліси, ріки,
а ми такі бідні.
А ми бідні є тому, що
віками батрачим
то на царя, то на пана
горбатим, ішачим.
Споконвіку не мали ми
власної держави
бо гетьмани, князі наші
нас розєдинали.
Замість того щоб єднатись,
державу творити,
вони тільки то й старались,
як нас поділити.
Ото й маєм те, що маєм,
дотепер все ділять,
на схід, захід , північ, південь
та ще й центр поділять.
Київ город наш столичний
то вже не Вкраїна
всюди вивіски плакати
на мові не рідній.
Ніби йдеш ти по Чикаго
чи десь по Гонконгу
все, що бачиш не є рідним
вкраїнським, народним.
Підприємства, установи
належать магнатам,
яких також українцями
вже не можна звати.
Всі реальні капітали
їх вже за кордоном,
та й паспорти, громадянство
все давно готово.
В любий час вони готові
покинуть країну
залишивши тут непотріб
та народ наш бідним. Жовтень 2009 р.
Що хотіли оте й маєм.
Що хотіли оте й маєм,
на думку народу,
мали долю, мали владу,
а тепер «свободу».
Але в чім ота свобода,
тепер полягає,
неможливо і збагнути ,
хто що відчуває.
Ніби дійсно є можливість
говорить що дума ,
але ж влада наша ніби
того і не чува.
Робить собі свої справи
вільно від народу
бо тепер народ звільнили
від її добору.
Тепер влада формується
виключно із лохів,
тим чи іншим олігархом,
в їх іменних блоках.
Поміж кланів ніби чвари,
є не розрішимі,
але де є що урвати,
там вони єдині.
Рвуть, терзають Україну,
як собаки кішку,
дух останній виганяють,
не жаль їм ні трішки.
І нема кому свавілля,
оте зупинити ,
між Гарантом та Урядом,
діють ворожбити.
Навіть кризу, що у світі,
вони скористали,
щоб ще більший внести розлад
поміж гілок влади.
І допоки поміж влади,
немає єднання,
розквітає безлад всюди,
і краю не має. 21 листопада 2008 р.
Чи змінилась влада в Україні!
На "Майдані" сталося те чудо,
про яке так мріяв наш Кобзар.
Вільні люди, вільна Україна
ніби й вправду вирвались з "кайдан".
Та не так-то просто все буває,
щоб народ віками животів
і на раз, зібравшись на "Майдані"
все зробив, чого раніш хотів.
Може б так і сталось, якби люди
йшли на площу не під прапори,
а під власні ті переконання,
що їх предки їм передали.
І якби ж на цих переконаннях
гуртувавсь народ наш у низах,
то не треба було б на "Майданах"
"шоу перемоги" сотворять.
Чудо перемоги ми вже бачим :
ціни стрімко попливли – то жах!
в обіцянках даних на "Майдані"
"нова влада" потерпіла крах.
Крах не в тім, що дані обіцянки
виконати просто не змогли,
а у тім, що їх вони давали
лиш для того, щоб перемогти.
Перемігши, "нова влада" стала
від "корита" стару відтіснять
і сама як та свиня -плюгава
своє чрево сито набивать.
Підкорившись спразі апетиту
і забувши зразу ж про народ,
"нова волада" почала жиріти
і робити свій переворот.
А чи дійсно влада ця є нова?
Зовні ніби так, але на жаль,
суть цієї влади “помилкова”,
вона служить тим, в чиїх руках.
А вона в ручищах капіталу.
він диктує, що і як робить
і тому, народе мій бідовий,
не чекай від неї краще жить.
І доки ти терпітимеш цю владу,
надалі позволять їй жирувать,
мрії на краще полиши позаду,
нащадкам далі прірву готувать.
Тому прошу народ тебе проснися,
повстань і знову вийди на Майдан,
на тих “панів”, як треба, розізлися
й на захист України - твердо стань! 1 вересня 2005 р.
Чергові вибори !
Вже стало модним в Україні
щорічно владу тормошить,
міняти шило на стхле мило,
за що ще й дорого платить.
Та хто за цим стоїть не вгадно,
бо ніби всі вожді праві,
всі «роблять на народне благо»,
яке тече в краї чужі.
Тепер вкраїнського бракує,
майна державного нема ,
всі підприємства мають назву
«Транскорпорейшен» без UA.
Міста і села утопають
у безладді і жеброті,
їх лиш біл - борди прикрашають,
з яких, всміхаються вожді.
Вожді сміються над народом,
який їх терпить довгий час
і знов виношують надію,
що його здурять ще не раз.
І їх надії є не марні,
бо роз’єднали вони нас,
і травлять синіх на червоних,
внесли розвал вже й в помаранч.
І все то коїться із центру,
від головного кермача,
бо він боїться допустити,
добропорядних до керма.
Тому, то створює, то валить,
так звану більшість із своїх:
кумів, братів і олігархів,
яким служить Вкраїні гріх.
Бо вони неньку Україну ,
як видно мають ні за що,
їх думи, діти й капітали,
в Європі вжились вже давно.
А для народу України
ними вготовано кінець,
і якщо вибір їх не вийде,
зведуть Вкраїну на нівець.
Ото ж народе роби вибір,
не дай їм чудо сотворить,
залізти знову у парламент
і лиш свої діла вершить.
Та не лишень у той парламент,
а й до всіх інших рівнів рад,
дивись кого ти обираєш,
щоб не було отаких зрад.
Коли оті слуги народу,
придбавши виборців мандат,
на все плюють що обіцяли,
і все гребуть лиш в свій палац.
Їм не потрібна Україна,
єдина, вільна і міцна
їм краще щоб вона розпалась
на імениті князівства.
Князівство Східньо - Ахметовське,
клан Кучми центр собі візьме,
Захід поділять на кусочки ,
Північ та Південь теж піде.
Куди піде ще не відомо,
тому і йдуть важкі бої,
ніяк не визначаться клани
як поділити ці краї.
Як тільки все вже порішають
то й референдум проведуть
і з всенародного бажання
Вкраїну наспіл розведуть.
Отаку долю Україні
вготовують наші вожді
тому народе роби вибір
чи бути тому так чи ні.
Надія помирає останньою!
Багато хто із нас чомусь зраділи,
коли “Майдан” увесь зарожевів,
бо він послав нам крихітку надії,
що наш народ в кінець-кінцем прозрів.
Але, на жаль, прозрілих надто мало,
щоб дійсно зміни мудрі претворить
усе вершилось тільки на "Майдані",
а в дійсності лишилось як колись.
Все ті ж обличчя у вітринах влади,
все ті ж порядки – й жодної вини,
як брали хабарі, як зловживали, крали,
так до тепер продовжують вони.
А чому б ні, коли "слуги народу"
щодо питання, буть тому чи ні,
так легко нехтують наказами народу,
і лишень вірно служать данині.
А данина ця - вкрай антинародна,
людина в ній ніхто та і ніщо,
доляри мають силу надприродну
і лиш їх маса твердить, хто є хто.
Ні Президент, ні інші гілки влади,
не хочуть цього устрою мінять,
бо він їх всіх єднає в Радній залі,
на грунті нових мірок і понять.
Цей устрій застовбив "закони зони",
від клану відійшов тому кінець,
замість понять: порядність, честь і совість,
царять поняття: зрада, грубість, секс.
І скніти так до поки наша влада
не буде обиратись із низів,
а формуватись лідерами кланів
і підкорятись виключно лиш їм.
А клани ті вже є не українські
і їхні лідери перебувають там,
де капітали вивезені звідси,
диктують звідти хто є дійсно пан.
Кого сьогодні в уряд призначати,
кому довірить формування цін,
кому наряд на нафту й газ давати,
кому подарувати нафтогін.
Народ тепер ніхто і не питає
бо він вже втратив ту надійну вісь:
і власність на усе своє народне
і право обиратиcь, як колись.
Щоб обиратись стань мілліонером
щоб обирать -до партії вступи,
свободу діставати треба з гвером ...
інші шляхи ведуть нас в нікуди. 9 вересня 2005 р.
Кінця безладу напево і не буде.
Не йде ота реформа влади й суду,
які себе до крайності звели,
до ненависті власного народу,
до сраму і абсурдної ганьби.
А так воно тому, що в Україні
влада піднялась вище, над закон
і суд підпорядкований цій владі,
усе рішає з погляду на ”трон”.
Тому усе іде не по закону,
а по вказівці, або ще і так,
в залежності від суми "гонорару"
отриманого в якості "подяк".
Неадекватний стан правопорушень,
статистиці про рівень покарань,
а все залежить виключно від влади,
бо не порядок ближче їй, а дань.
Тому й рішили суд не обирати ,
щоб не дай бог не сталося біди,
а стали просто суддів призначати,
більше того довічно, назавжди.
Колись народні, а тепер державні,
суди лиш чинну владу бережуть,
бо лиш від влади виключно залежить,
довічність суддів, їх нікчемна суть.
Тому ще жодному із можновладців,
суд вироку належного не дав,
за те, що вони власність всенародну
майже всю переклали в свій карман.
Як дань, суди роками ведуть справи
не тільки з категорії складних,
а навіть ті, що в практиці судовій,
віднесено до виключно простих.
При цьому ігногрується зневажно,
Конституційні норми і Закон,
немає щонайменшої поваги,
до прав людини і святих канон.
На виборах відверто обіцяють,
зробити все, щоб краще жив народ,
реформу влади й суду гарантують,
що забезпечать торжество свобод.
Що депутатів будем всенародно,
а не по списках партій обирать,
і що врахують чаяння народу,
як будуть конституцію мінять.
Та всі оті обіцянки є фальшем,
бо влада їх ніколи не прийме,
так як вони є смертю для безладдя,
а влада без безладдя пропаде.