Вірші

Місяць тане у твоїх очах,
А зірки намистом осипаються додолу.
Як розчиняюся у нас,то гине страх
І,мов обпечене,зникає горе…

Лечу на білосніжних крилах—
Ти не обрізуй їх,будь ласка,
Любов’ю ніч життя накрила,
Любов як сон,а сон—неначе казка…

І сниться знов: з тобою йду я до вінця,
Й троянди,вплетені у коси,
А за спиною тінню ходить без кінця
До неможливості красива осінь…

Куди пропали наші спільні мрії ?
Куди зірвалася остання щирість ?
Туманний спогад у душі жевріє,
В очах вже довший час їдуча сирість...

Як закричить від розлуки душа—
Небо аж навпіл здригнеться,
Ти пішов,як завжди,неспіша—
Вітер закрив незачинене серце…

І коли міцно сумуватиму у горі,
Твій голос—як вода,земля,як сіль…
Немов самотній корабель у морі—
Такий чужий,далекий,але Твій…

За спільну ідею і гідну долю,
За те, що хотіли здобути нам волю,
А як наслідок - заплатили пролитою кров’ю,
Віддали найдорожче в нерівному бою.

© Віталій Пиріг

Я знаю ту любов,
Ту ніжну, ту жаданну,
Іне з чиїхось там розмов,
Свою! Ту бездоганну!

Я вдячний долі, що зустрів тебе!
Немов те сонце серед хмар,
Не знаю чи кохаєш ти мнене,
Я люблю тебе і ти мій дар!

Як дивно, подумаю про тебе
Враз тіло обдає вогнем,
І вже не думаю про себе,
Під хмари ми з тобой махнем.

Я тебе не віддам нікому!
Дивися, дивися в очі,
Ти належиш мені одному,
Хочеш того, чи не хочеш!

Я тебе кохаю! Сподіваюсь взаємно.
Якщо так! То мені дуже приємно!

Не просто,так
я тут сидю,
не просто так.
Тебе я жду!
Я просто хтів
тобі сказати!
Чи мігби я
з тобой літати?
Чи мігби я
тебе обняти?
Я все сказав,
що хтів сказати!
Але видно було,
що тобі наплювати...
Я все сказав,
і всі слова пройшли
між нами!...
А ти: "давай останемось друзями"!:-|

Коли тебе я ще незнала
я зовсім іншою була
я хлопця іншого кохала
та щастя в ньому не найшла
а зараз ти красою сяєш
з усмішкою в моїх очах
хотіла б я бути з тобою
зрівнятися в твоїх устах
коли підходиш ти до мене
і дивишся мені вічі
я щастя для себе находжу
в ці сонячні і радісні хвилини
коли смієшся я радію
дивлюсь на тебе аж до сліз
а серце до тебе так рветься
і промовля тай промовля
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ*)

Любов...Любов, як рана на Землі:
То в душу б'є, то серце ранить.
А ми, тікаючи до неї,
Ми забуваєм про усе:
Про сонце, радості хвилини,
Про щастя, злагоду і мир...
Кохайте, люди, усім серцем,
Та не забувайте цінностей простих!!!

Легкий вітерець вдало втомлює спрагу,
Серце шепоче і просить наснагу
Літо,земля,поле,сонце,колосся,
ліс,тихий вечір,квіти,волосся.
Рука,тіло ніжно падають вниз,
Хочеться бути тут й чути цей бриз
Хоча час зупинити не під силу мені
Бажання зробити це є і в тобі
Ніч наступає й лягає на плечі,
О,ні,неправдиві були ці речі
Просто це сон,уява безмежна,
Зараз зима,щей люта,шалена
Можливо це спогад,минула подія,
Яка загубилась в мені,і надія,
Згорівши вогненно шматками до тла,
Розквітла й розцвіла знову вона.