Вірші

Твоя любов тобі малює мій ніжний образ уві сні.
В яскравих мріях навесні
Ти мене в кандалах тримаєш,
Немов свій разум забуваєш.
Твій погляд - це і тьма, і світ, і грім у небі нескінченний.
В очах твоїх навіщо я побачила твій дух скажений?
Я так хотіла почуттів, хотіла бути я коханой,
Але чи вартить ця любов моєї долі бездоганной?
Благаю, дай мені піти!
Мене, благаю, відпусти!
І не тримай мою надію на щастя у полоні сліз.
Моя душа - це темний ліс.

Хіба зря ми Любили, Кохали і клятву дали.
Щоб дочку ростити разом ми не змогли.
Сварилися й билися Любов не змогли зберегти.
І стосунки на Вірі, Любові, Надії ми не вели.
Обоє напевне ми грішні.
Не зміг я любов довести, Ти не зуміла простити.
Випробування Боже ми не пройшли.
Не зрозуміли як головне для дитини сім'я.
Коли батько і матір щасливі, радісно буде жити дитя.
І тепер ночами не спиться, згадую я ті щасливі моменти життя, коли разом любили і жили заради життя.
Мені ще один єдиний би шанс, я б доказав що таке є сімя.
Може не будуть почуті, ці відверті слова.
Но я кохаю й кохати я буду поки смерть не розлучне життя

МАМО
Спасибі, мамо, за усе на світі!
І за життя, і радощі мої.
За те, що сонце так яскраво світить
І так співають гарно солов’ї.

За все, що я люблю і відчуваю,
Чарівність світу бачу кожен раз,
Я так добра і так тепла бажаю
Тобі, матусю, в цей святковий час.

Спасибі, мамо, мамочко рідненька.
За ласку, щедрість, щирість, доброту.
Здорова будь і будь щаслива, ненько,
Спасибі, мамо, за любов святу.

Я радий навіть небо прихилити
Та відігнати кривду і біду.
Я можу так тебе одну любити,
До тебе, мамо, в пісні я іду.

Ти не біжи за тим чого нема
Хай відпочинуть трохи твої ноги
Бо ти побачиш що усе дарма
Бо все колись виходить з моди

І час мабуть вже інший надворі
І зараз не кажу про пору року
Ловіть моменти допоки молоді
Не слухайте про що говорять з боку

Любіть людину що вам до душі
Робіть для неї все що тільки можна
Щоб ви ніколи не були чужі
Бо полюбити так не зможе кожен

Навчіться її ніжно берегти
Оберігати тихо від усього злого
Життя ж прожить не - поле перейти
Тож не забудьмо правила простого

Один у цьому світі ти - ніхто
Нічого сам не зможеш досягнути
Тримай це щастя щоби не пішло
Його ж буде не легко повернути

Про життя

Життя – не вічний онтогенез
І не триває сотні років,
То – найвеличніше з чудес,
Воно не має еталонів.

Життя не ділиться на двоє
Бо це одна стрімка ріка,
Та з іншою переплітатись може
У двох закоханих серцях.

Життя не ціниться «за скільки»:
Хто, коли і як прожив,
Його не купиш ти на ринку
І не знайдеш йому ціни.

Життя не міряють лічбою,
Ні довжиною, ні глибиною,
Його оцінюють змістовно –
За тим, що зроблене для когось.

Життя не люблять за прикраси:
Браслети, персні, діаманти,
Бо в нім шукають те, що справжнє,
Що прожите і не примарне.

Життя оздоблюють не блиском,
Не камінням, не намистом,
Його окраса – добрі вчинки,
А не пиха й гордовитість.

Життя не вкрите оксамитом:
Без помилок не обійтися,
Найгірше – страх у пустотіні
Та небажання щось робити.

Пусте життя – це вирок тим,
Хто на собі поклав заслін,
Кінець один: із забуття
Назад немає воротя.

Безсмертя – не казковий міф,
Його потрібно заслужити,
Життя – найбільший із дарів –
Достойно слід усім прожити!

Україна переможе
І нам Бог допоможе
Тільки віру треба мати
Разом зможем все здолати

На ВІЙНІ солдати ті
Хай повернуться живі

Коли ж настане МИР?
У Бога я питаю
Коли ж закінчиться ВІЙНА?
Молюся я щодня

Сумна, спустошена сиділа
Бокал вина в руці тремтів
І мовчки в темноту гляділа
В безмежне царство людських снів

Далеко десь в безодні ночі
Серце залишилось її
Не плачуть більше її очі
Сльоза лишилась лиш в вині

Остання та котра упала
Із пересушених очей
За ночі всі котрі ридала
Й не відходила від дверей

Любила, вірила, чекала
Що зараз з’явиться, прийде
Лише не думала й не знала
Що так життя її мине

Чому така сувора доля
Чому так швидко час злетів
Чому зазнала стільки горя
Чом не вернути більше днів

Чому лишились тільки ночі
І лиш терпкий бокал вина
І пересушенії очі
Й безмежна ночі далина

Тебе бракувало сьогодні у сні
Тому я сьогодні не спала
Стосунки з Тобою приємні й тісні
На жаль , та Тебе тут замало

Прив\'язане серце , і щемить душа
Я хочу до Тебе в обійми
З платформи , вже час , потяг руша
Та в голові кляті війни

Я буду всю ніч співати пісні
Тай байдуже най би пропала
Тебе бракувало сьогодні у сні
Й на правду я навіть не спала

@ Невідома