МОЄ "ЧОМУ"
Моє серце кричить чому?
Чому ти мене не любиш?
Не бачиш, не хочеш, не чуєш..
Посміхаєшся вже не для мене,
І піклуєшся вже не за мене…
А було все ж так добре.
Так добре було з тобою –
Відчувати надійність й турботу.
Разом спілкуватись щоденно.
І вірити, і довіряти, і до нестями кохати…
Я чую твій сміх, бачу твої очі, я все розумію
Але марно, в мого серця свої плани на тебе,
І воно мене не чує.
Скільки часу проведено разом….
Скільки спогадів… Як?
Як все забути????
Як перекреслити те краще, що було?
Чому, чому його не цінувати?
У відповідь тиха біль і тиша.
Іринка
Куди поділись всі зірки?
Куди поділись всі зірки з небес?
Можливо, заховались від людей?
Чи може хто-небудь їх вкрав,
І нагло, підло від нас відібрав!
А можливо, ми це заслужили...
Своїми вчинками зіркам поганоє робили.
Надіючись, що ніхто про вчинок не узнає:
Ми далі і далі, в брехню залізали...
Але ні, зірки все знають,
Вони все бачили, і неодмінно розкажуть!
Тоді вже нікуди тікати,
Тому що правді вийде тебе наздогнати!
Ти б краще не тікав,
А зупинився, і подумав:
Чи варта брехня твоєї чистоти,
Чи є сенс далі в пітьму лізти?
Nicky
Не треба зайвого для щастя
Не треба зайвого для щастя,
Ми любимо ускладнити цей світ
А потім без ніякой участі розуму
Вирішити створити свій власний, незрозумілий нікому політ.
Не треба зайвого для щастя,
Лиш рідні, що створили світ.
І Бог на світі не для суду,
Він вірить в тебе, він простить.
Не треба зайвого для щастя,
Минають смерті лиш дурні.
Перепочинь, забудь про світло
Буває щастя навіть в темноті.
Любов
Ти особлива
Ти неймовірна
Ти як сонце
Ти як квітка
Ти мий космос
Ти моє все
За тебе я віддам
Всього себе
Я люблю тебе всім серцем❤️❤️❤️❤️
доля країни
Прийшла нова влада
До України
Кров проливати
З голови до коліна
Нові депутати
Зарплату забрали
Себе збагатили
Хати покупляли
Пішли в АТО
Сфотографувались
Повернулись назад
Та не переймались
Що на сході країни
Бійці помирають
За неньку Вкраїну
Кров проливають
Серце країни
Розбито навщент
Про це не хвилюється
Наш призидент
Та почуйте будь ласка
Ви голос народу
Що Україна
Хоче свободи
Хоче почути
Що війни вже нема
І що нарешті
Вільна вона
Нелюба усім нам
Московська раса
На Україну сказала:
"Земля оця - НАША"
Із нами воює
Ось це руський рід
І Ленін і Сталін
Із давніх ще літ...
Про це ще багато
Можна сказати....
Роздумувати та написати.....
Аркуш
Як буває сумно на душі,
Я намалюю все на аркуші:
Твою постать, твої очі,
І ті слова співочі,
Що ти колись казав мені.
Я намалюю тобі серце
В ньому побачиш те озерце,
Де схвовались всі думки -
Сумні та чорні, наче душі.
А всі інші - радісні та теплі
Я залишу все для тебе.
Лиш для тебе, моя зірка
Намалюю все я на папері...
Станіслава Лук'яненко
Постріл в горі
В чому радість, ця невічна?
Милість, горда, непроста..
В чому край гори, цинічний?
Що так грає, як струна.
В чому ця краса, безмежна..?
Співи красні слов'я,
В чому ж людська безкорисливість?,
В чому ж доброта?!
Я незнаю, що за страх,
Покорив все людство, бідне,
Що загралось в небесах,
Що так малоймовірно,
Вірить в все незбутнє,
Так, вірить в сім чудес всесвітніх,
Й забуває промінь втрат,
Просто так,невмірно.
Забуває про батьків, що у світі цьому,
Забуває про безмежний біль і втому,
Забуває що живе, що не гра це в полі,
Смерть прийде,прийде, від пострілу в горі,
І згадає милу він, милу він згадає,
Простір красить темні ночі,
Слово вже не грає.. (Юліана Рижак)
Про маму.
Лице, покраяне війною.
Душа, розідрана осколком.
Лиш маючи любов за зброю
Терпить щоб не завити вовком.
Одна, серед світлин і Бога.
Вона очікує, сивіючи щомить.
Бо сину на війну дорога.
І не щемить... Болить...
Вона чекатиме до смерті,
Бо хто ще вміє так чекати.
У цій воєнній круговерті.
ВОНА! Бо ЖІНКА... ВОНА! Бо МАТИ...