Ти смерч
Ти смерч,
Ти лавина, безодня
Ти ангел, ти демон, ти звір
Ти біль,
Ти далеч бездонна
Ти бурхливий потік вод із гір
Ти війна,
Ти шалена, підступна
Ти нестримна, ти нічний буревій
Ти одна
Так потрібна і неприступна
Ти любов, що живе на кінчику вій
Ruslan B
Вогник
Невже я сяду знов за грати
І своє серце я закрию знов.
Надіну я байдужі лати .
Й холодна в жилах буде кров.
І за вікном буде лиш холод.
Кудрява буде заметіль,
А на душі страшенний голод
І у думках минає біль.
І стане тихо й наче мирно
Що як годинник ,що затих.
І час не йде. І вже надхнення зникло.
І вже напевно майже стихло.
І все в очах твоїх поникло...
Можливо ти подумав , що немає
Тепла що так потрібно було у тобі.
Але хто знову покохав ,той знає
Для чого вогник той потрібен у житті.
Мартинюк Дмитро
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Без кого світ стає журбою оповитий ,
Чи станеш тим, чиє ім'я , мовляв
Весь світ завмерши у солодкій миті,
Немов слова втрачявши завмирає .
Немов всі літери втрачають свою риму.
Немов навіки серце затиха .
Забувши про безхмарну днину
А може станеш тим ,
кому я даруватиму натхнення у віршах ?
І рідну душу в кому я відчую
А може станеш ..... Чи вже може став ?
Чи може буду вічність я гадати
Сподіваючись , твоє ім'я вже не почую
Масалович Софія
Покохав не зовнішність
Він покохав не зовнішність твою
І навіть не характер, не манери
Він закохався в посмішку ясну
які мовляли лагідні слова вустами
І навіть через сотні тисяч літ
минатимуть так швидко ті години
але ту посмішку не зможе він забуть
Вона була занадто щира , як в дитини
і очі сяяли від щастя , палало полум'я в очах
Для нього випромінювала щастя
Втратити її - його найбільший страх
До тебе
До тебе сонце і любов
до тебе щастя і тепло.
Без тебе знову я не я і як нам далі жить моя?
Можливо сонце не зайде,можливо вся любов зітхає.
І більше суті в ній нема,без тебе сонце не встава.
Володимир Мусійовський
Життєва відстань
Життєва відстань-стихійне лихо,
Яке розводить повсякчас людей.
Коли є щастя, радість й втіха,
Воно відводить погляд наш з очей.
В житті бувають дні щасливі,
Коли нема тих меж та перемін,
Але, на жаль, вони в нас були й будуть,
А долі наші, просто не зійшлись. (Н.Воробель)
Межу пройшла
Межу пройшла,
Черствою стала.
Здавалось, більш нема чого втрачать.
Та втратила себе,
Напевно.
І людяність,
Скоріш всього.
Упала,
Крила поламала.
Не ангел,
Поки ще й не чорт.
Для одного вона диявол,
Для іншого, -
Троянда лиш його.
Та от для себе:
Неприступна
Султана,
Що готова до всього.
Горіла в полум'ї та лаялась.
Він їй спаскудив все життя.
Та краще б загалом вже не кохала, ніж...
Таке розбурхане життя.
Лиманська Світлана
Даль
Коли шукаєш в небі зорі
Дивись на ту яка горить
Лише для тебе і яскраво
Й запам'ятай назавжди мить.
Ти пам'ятай ,що я далеко
Між нами тисячі доріг,
Дуже багато кілометрів
І на душі трошки болить.
Між нами є нерозуміння
Коли нам важко у далі.
Стерпіти це . Це лиш уміння.
А може віра в голові,
Можливо в серці чи в душі.
Можливо ти захочеш здатись,
Але завжди ,Ти пам'ятай!
Здаються ті ,хто втратив віру,
Я завжди віритиму. Знай!